“Дива завжди довкола нас, але в подорожах їх простіше помічати”, – Надійка Гербіш

Надійка Гербіш – письменниця й перекладачка, мандрівниця й поціновувачка пригод не лише книжкових, а й життєвих. Вона щира й усміхнена, радо ділиться світлом усередині себе, любить душевні розмови, тож наша бесіда із нею – не виняток. Уявіть, затишний будиночок у Збаражі, домашня атмосфера, парує какао у горнятку, поруч бавиться маленька донечка, а за книжками працює талановита авторка. Ми постукали у двері з відвагою запитати, чи легко наважитися на важливі зміни та які реформи мрій уже на часі для Надійки Гербіш?

“І замість революції відбувається постійно діюча еволюція”

– Тут усе дуже залежить від конкретної людини й конкретних змін. Я виросла в середовищі постійних змін, переїздів, нових людей – і мені це подобається. Бувають, звісно, періоди, коли хочеться кинути якір, пришвартуватися й перезимувати в тихій гавані. Але назагал без змін, без розвитку – нецікаво. Однак про “реформи”, тобто, якісь докорінні, масштабні зміни тут не йдеться. Якщо постійно перебуваєш у процесі дрібних змін, намагань поліпшити себе і простір довкола себе, постійно інвестуєш себе в цей процес, то радикальні перевороти втрачають свою актуальність. І замість революції відбувається постійно діюча еволюція.

– Як це, змінити стільки міст за такий короткий період часу? Які дива траплялися?
– Подорожі – вагома складова мого життєвого стилю, частина моєї роботи. І, знову ж, це те, що мені надзвичайно подобається. І тут уже легше розповісти про найдивніше, що трапилося під час якоїсь конкретної подорожі, адже кожна наступна приносить свої дивовижі – людей, чудеса, неймовірні місця, казкові маршрути. Наприклад, цієї осені, коли ми сім’єю відвідували Париж, то, прогулюючись старовинними ринками антикваріату (каламбур зумисний), натрапили на родину з поні – тож наша донечка мала чудесну можливість поїздити на поні по Монмартрі. Дива завжди довкола нас, але в подорожах їх простіше помічати.

– На яких книгах ви росли? Які любите читати зараз? Чи змінився ваш літературний смак?
– Я любила глибокі, вдумливі казки, біографії, класичні романи. У підлітковому віці до переліку додався нон-фікшн. Здається, з того часу нічого й не змінилося. Я далі перечитую чимало чудової класики, практично оптом скуповую найкращі дитячі книжки (і отримую від них не менше задоволення, аніж моя донька) і хороший сучасний і класичний нон-фікшн. Біографій зараз читаю менше, але люблю так само.

– З ким із письменників ви б хотіли випити каву? І як щодо самої кави? Не зрадили любові до ароматного напою?
– Я дуже часто кавую якраз із письменниками – бо вони складають більшу частину мого дружнього й професійного кола. Ну й кожен ранок починається якраз із кави – особливо тепер, коли сонце сходить пізно, надворі холодно, а ставати потрібно значно раніше, ніж хотілося би.

– Розкажіть про переклад нової наукової книги, яким ви зараз займайтесь? Що це за книга і коли ми побачимо її на полицях книгарень?
– Я завершила її минулого місяця – і дуже з того тішуся. І тому, що встигла до дедлайну, і тому, що працювати над перекладом цієї психологічної дискусії провідних науковців різних течій сучасної християнської психології було непросто. Сподіваюся, що наступного року книжка вже зодягнеться в палітурку.

“Періоди вигорання за теперішніх темпів – не дивина”

– Що робити, коли бракує натхнення? Лайфхак від Надійки Гербіш?
– Наснажуватися. Періоди вигорання за теперішніх темпів – не дивина. Тож у такі періоди я більше сплю, їм більше смачної їжі, менше соціалізуюся і більше проводжу часу з найріднішими, читаю книжки, роблю з донечкою воскові свічки, частіше виходжу надвір. Нічого складного, лише те, що радили своїм пацієнтам ще лікарі передпопередньої епохи. Відпочиваю і очищую свій простір від зайвого шуму. І натхнення повертається додому.

 

“Та й просто писати, виставивши ноги на стіл, мені теж дуже подобається”

 

– Що вам найбільше подобається у  письменницькій роботі?
– Усе, направду. І процес створення тексту, і робота над ним у команді з видавцями, і вихід книжки, і її запах, і письменницький стиль життя – можливість працювати з дому і часто подорожувати, і спілкування з уже згаданими читачами, і усвідомлення цінності того, що робиш на щодень. Та й просто писати, як каже мій чоловік, виставивши ноги на стіл, мені теж дуже подобається.

Джерело: Студія новин 3 хвиля.