Дизайнер Катерина Тимочко про роботу і як все починалося

“Про роботу і з чого все починалося — одні з найприємніших спогадів мого дитинства, — пише на своїй сторінці у Фейсбук дизайнер одягу з Тернополя Катерина Тимочко. — Альбоми для малювання, запах акварелі, яскраві обгортки і малюнки, які я змальовувала. Великий гардероб барбі і порізана дорога шовкова тканина… Еммм… треба було зробити стильну весільну сукню для барбі. Далі.. вибір вишу і шок моїх батьків від того, що я хочу бути дизайнером… А що таке дизайнер??? Років 10 тому взагалі такого поняття не було… Для перевірки мого бажання мене записали на гурток моделювання одягу, де я сиділа інколи в дві зміни завжди подобався процес створення, втілення ідеї. На такий гурток я ходила 3 роки. І ще рік у модельну школу, щоб знати як відбувається дефіле.

Пройшовши тест на довіру від батьків, я отримала дозвіл на творчу професію. Вступила в університет на моделювання одягу… Але навчання мене розчаровувало. Тьма предметів: фізика, хімія, механіка, електротехніка, теплотехніка, устаткування, інженерна графіка і т.д. І дуже мало малюнку, композиції… Жах. Зовсім мене це не тішило, я не знала, що робити, час йшов…

Але що сталося крутого, то це поїздка у 18 років в США. Це було захоплююче. Я багато чого зрозуміла і навчилася. Побачила якісний сервіс, чистоту вулиць і будівель, розвинуте суспільство, драйв життя. Я багато працювала на 2 роботах, спала не більше 5-6 годин на день і так 3 місяці… Але багато побачила, поспілкувалася з різними людьми від дуже успішних мільйонерів в казино до зовсім простих робітників. Навчилася, що означає багато і відповідально працювати…

Приїхала в Україну з натхненням на самостійність і зміни… Отримала шок від України, на жаль… Але всеодно змогла частково змінити своє студентське життя. Багато малювала і ходила в бібліотеку. Зробила 2 колекції, першу дуже успішну (в співавторстві з 2 одногрупницями) іншу жахливу, бо не звертала увагу на деталі… Влаштувалася на роботу: вчила дітей 5-6 річного віку робити вироби з бісеру. Закінчила навчання, як потім виявилося, кілька балів не вистачило до червного диплому.. За моєї-то відвідуваності…

І тоді почалося життя! Нарешті не було тих занудних навчальних програм. Але стало страшно. Мене сильно крило від відчуття свободи вибору. Я працювала на роботах і їх кількість  дійшла до 5 одночасно. Ще й вдома треба було часом робити їсти, часом сапати город. Приблизно 80 вазонів, які доглядалися, як діти…

Знайомство з Юлею Верстою і щомісячні творчі проекти, і ще я постійно хотіла поїхати в Італію на навчання. Було багато енергії, багато амбіцій, їздила на фешн віки, інколи учасником, інколи глядачем… ВТОМИЛАСЯ… Прийшов час робити порядок, робити вибір. В 25 в житті був рік прибирання. Переїхала на інше місце, звільнилася із всіх робіт, почала працювати самостійно і тільки як дизайнер одягу…”, — кінець цитати.