Загиблий у зоні АТО Володимир Трух наснився і попросив пробачення за те, що недовів до шлюбу

Війна на Донбасі забрала життя ще одного нашого земляка. Захищаючи Донецький аеропорт, 17 січня загинув Володимир Трух, мешканець села Жабинці Гусятинського району. Володі було лише 22 роки, він служив у 80-ій окремій аеромобільній бригаді ВДВ Збройних сил України.
Усе село, а особливо рідні, близькі та друзі не можуть повірити, що те, що сталося, — реальність…
— Нині нам всім дуже важко говорити про Володю, ми не можемо повірити, що його вже немає… — Уляна Трух, двоюрідна сестра Володимира не приховує сліз. — Він був веселим, добрим, чудовим другом і братом. 20 січня мав приїхати на ротацію, влітку планував одружитись…
— Дуже шкода Володю, — каже його односельчанин Іван Строцький. — Світлою людиною він був. Любив грати на гітарі та співати, обожнював брати участь у вертепі — душа компанії…
Дівчина Володимира Світлана Фотчук не шкодує для коханого найкращих слів:
— Він — мій герой! Володя був дуже добрим і справедливим, завжди хотів бути кращим другом для всіх. Захоплювався футболом, був майстерним воротарем, а особливо любив удосконалювати вертеп у нашому селі. Все у нього в руках горіло, вмів і любив робити все, а головне — робив з любов’ю до людей, ніколи й нікому не скоїв зла.
29 серпня минулого року Володимирові прийшла повістка.
— Він нікого не слухав, тільки мовчки почав збиратися, — щоками Світлани котяться сльози. — Мені сказав: «Ти чекай, і я обов’язково повернусь, ти хіба мене не знаєш чи що?..»
Уже наступного дня після отримання повістки Володимир поїхав до військкомату. Два місяці разом з іншими мобілізованими пробув на навчанні в Яворові, а 9 листопада його відправили на Схід.
— Ми з ним постійно спілкувалися по телефону, — каже Світлана. — Коли не було можливості говорити, листувалися смс-ками. Востаннє розмовляли 16 січня о сьомій годині вечора і так тішились, що саме 20 січня він поїде в Дружківку, а звідти — додому, адже 20 січня минало 4 роки і 7 місяців, відколи ми почали зустрічатися… Володя мріяв повернутися, одружитися, а далі, як сам казав, «будемо помаленьку прориватися».
Та 20-те для Володі не настало… Уже 17 січня рідні не могли з ним зв’язатися.
— Якогось поганого передчуття напередодні ні в мене, ні у мами Володі не було абсолютно! — запевняє Світлана. — А ось у ніч з 18 на 19 січня він наснився моїй мамі і просив у неї пробачення за те, що недовів мене до шлюбу, що недотримав обіцянки одружитися… Володя любив повторювати: «Коли буду їхати додому, нікому не скажу». Ось і приїхав…
За інформацією станом на обід 20 січня, тіло Володимира Труха привезли до Дніпропетровська. У середу, 21 січня, якщо вирішаться усі питання з документами, його мають доправити на Тернопільщину.
Вдома у Володі залишилися батьки та старші брат з сестрою, які уже мають власні сім’ї. Наприкінці минулого року тато Володі Володимир Степанович, який також є щирим патріотом, разом з волонтерами ГО «Автомайдан Тернопіль» возили воякам на передову передачу, яку збирали усі мешканці Жабинців. Пан Володимир тоді ділився з волонтерами враженнями від поїздки, був втомлений від подорожі і гордий за свого сина. Хто б міг подумати, що тато й син бачилися у ту мить востаннє…
Нехай Господь дасть сили рідним та близьким витримати це величезне горе. Вічна пам’ять Герою!