Флагман післядипломної освіти Тернопільщини йде «на дно»

І ніякі косметичні ремонти йому вже не допоможуть. Мова йде про Тернопільський обласний комунальний інститут післядипломної педагогічної освіти, який, як вважає адміністрація закладу, єдиний на Тернопіллі має право здійснювати післядипломну освіту вчителів.

Але директори шкіл, які нещодавно були на дистанційних курсах, мають іншу точку зору і відверто заявили директору інституту Петровському О.М., що будуть рекомендувати своїм учителям їхати на навчання у Кам’янець-Подільський, Чернівці, Рівне, Івано-Франківськ. В сусідніх областях подібні освітні послуги педагогам надають на суттєво вищому якісному рівні, а  умови проживання кращі і не потрібно здавати кошти на «подяку» кураторам та науковим керівникам груп, як це практикується в Тернопільському інституті післядипломної педагогічної освіти. Та й інші установи та заклади області нині або вже мають ліцензію на підвищення кваліфікації, або ж її виробляють. І ніякі погрози, на кшталт «як ви посміли розпочати курси» чи «можете забути про призові місця на олімпіаді, якщо підете на курси в Тернопіль», не допоможуть.

Освітяни області вже давно зрозуміли, з ким мають справу, коли переступають поріг «оновленого» інституту. Адже акредитації, яку п. Петровський обіцяв обласній раді ще три роки тому, він так і не зробив. А ліцензію на надання освітніх  послуг інститут має датовану аж 2011 роком. Пройти акредитацію чи поновити ліцензію заклад не спроможний, бо навіть не включений у єдиний державний реєстр вищих навчальних закладів України. Тому то про всі ці невирішені проблеми в інституті й поза його межами адміністрація намагається не згадувати і свою бездіяльність не коментує. Зате до погроз починає вдаватися все частіше і частіше, посилаючи їх із свого методичного «олімпу» на голови тим, хто активно розбудовує альтернативні моделі підвищення кваліфікації педагогів області.

Зрештою, не питання в тому, хто має право підвищувати кваліфікацію. Все це чітко прописано в новому законодавстві про освіту. Питання в тому, де, власне, планує проводити курси Тернопільський ОКІППО і за допомогою яких педагогічних кадрів?

ТОКІППО орендує за 1 (одну) грн. приміщення Тернопільської дослідної станції Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України на вул. Тролейбусній, 12. Поясніть нам, який розумник віддасть в оренду приміщення за 1 грн. в теперішніх ринкових умовах? Правду кажуть, що сир безкоштовний тільки в мишоловці. А ви вчитайтесь, в кого орендується приміщення і що було в цих приміщеннях раніше… О. Петровський мовчить про те, що в кабінетах на 4 поверсі, куди перевели 19 працівників з вул. Громницького, були науково-дослідні лабораторії з ветеринарної медицини. Взимку, за свідченнями «переселенців», температура в кабінетах не піднімається вище 9-11 ⁰С, не зважаючи на включене опалення та обігрівачі в кожному кабінеті. Зі страху, що інформація про такі умови праці вийде назовні, О. Петровський на загальній нараді оголосив про особливий графік роботи для працівників на Тролейбусній, 12: приходити на роботу о 09.30, а йти з роботи о 13.30. І йди куди хочеш: або в бібліотеку (правда, не відомо яку, тому що в бібліотеці-актовій залі на Громницького,1 йдуть заняття), або шукай собі місце в приміщенні інституту.

Між іншим, про це дуже добре відомо голові профспілки інституту, адже вона також сидить у цьому приміщенні на Тролейбусній, 12. Але в неї особливі графік роботи, умови праці та відношення до неї адміністрації. Адже голова профспілки настільки багато зробила для О. Петровського, особливо при прийнятті колективного договору і звільненні працівників, що вій їй дозволяє все.

А взагалі, варто працівникам інституту та й всім освітянам області переглянути податкові декларації адміністрації та аудиторський звіт про деякі результати перевірки фінансового стану інституту. До речі, всі ці матеріали є у вільному доступі. Ну дуже цікаві документи!

На працівників, які відмовилися працювати в таких умовах, склали акт за відмову переселятися, вони потрапили «під прес» адміністрації і в результаті були звільнені, тому що офіційно «у них закінчився контракт». А продовжувати контракти з бунтівниками, не зважаючи на їхню кваліфікацію та професійні вміння, О. Петровський не буде. Йому ж потрібен не колектив професіоналів, а слухняні (аби не образити когось) працівники. От вам і повага до, як колись казали, «вчителів учителів». Ось вам і «флагман» підвищення кваліфікації.

Директор О. Петровський разом зі своєю адміністрацією сидить у теплому, хімічно не забрудненому фенолами-альдегідами приміщенні, а методистам нічого не станеться та й їхньої зарплати (5200 на руки в місяць) на лікування вистачить. Це ж адміністрації (директор і 4 його заступники), яка отримала за 2017 рік більше мільйона гривень, грошей мало.

Про те, кого взяли на місце звільнених працівників, також варто згадати. Це колишня вчителька, яка керує Центром підтримки інклюзивної освіти, і не має відповідної освіти Це і дочка голови обласної профспілки освітян, яка ще тільки вчиться у магістратурі, але має впливову матінку. Це й заступники директора, які, всупереч Статуту інституту, були прийняті на посади без конкурсу. За три роки керівництва О. Петровський перетворив інститут на годівницю для дітей товаришів, знайомих, високопосадовців різних рівнів, родичів та однопартійців своїх заступників. На роботу в інститут приймають працівників без профільної освіти, на декілька місяців, по сумісництву. Що можна вимагати від таких працівників, якщо інститут для них не основне місце роботи і яких звільнять через два-шість місяців, рік? Через таку кадрову політику О. Петровського інститут остаточно втратив авторитет у педагогів області.

І таких фактів є достатньо, щоб ними зацікавився Антикорупційний комітет. А в результаті постраждала вчительська громадськість, яка позбавлена відповідної методичної допомоги в багатьох напрямках. Дякуючи кадровій політиці О. Петровського, ТОКІППО з науково-методичної структури перетворився в установу «для своїх» з рівнем надання освітніх послуг «нижче плінтуса».

Варто згадати й розхвалені, а насправді фейкові «міжнародні науково-практичні конференції» на дуже вузьку тематику, яка має мало спільного з актуальними проблемами сучасної освіти, і яких проводять до десятка в рік, а на подібні зібрання кількох місцевих науковців з нібито міжнародною участю зганяють для «масовки» слухачів курсів. Або створений в одній особі тренінговий центр, який «світиться» на сайті інституту, проте не регламентований ніякими дозвільними документами і через який, очевидно, «відмиваються» гроші за проведені тренінги. Бо ж відомо, що за вже проведені «тренінги» вчителі змушені були перераховувати гроші на приватну картку керівника так званого «тренінгового центру», або ж здавати їх йому «просто так», «на руки», без обліку і отримання відповідних квитанцій про оплату.

Не можна забути і про новостворені новою адміністрацією на чолі з О. Петровським лабораторію науково-дослідного та навчально-методичного забезпечення дисциплін еколого-природничого спрямування і відділ організаційно-методичної та інформаційно-видавничої діяльності. Це структури, які невідомо що будуть досліджувати, забезпечувати, організовувати та видавати. Одні назви тільки чого варті! Але ж комусь потрібно обслуговувати три гектари землі у с. Гадинківці Гусятинського району, де в.о. завідувача кафедри професор В.Черняк збирається вирощувати багаторічні айстри як інноваційну форму підвищення кваліфікації вчителів.

Для переважної більшості постійних працівників інститут став «кімнатою страху». Погрози на нарадах і в кабінеті директора, приниження й тотальне шпигунство, непродумані накази та прикривання підлабузників, щоденні «виклики» директора зранку нібито на нараду в обласну раду чи управління освіти і науки, а насправді звичайне запізнення керівника установи на роботу на кілька годин – ось такий стиль керівництва «менеджера нового покоління» Олександра Петровського. Якщо вірити йому, то складається враження, що голова обласної ради, його заступники та начальник обласного управління освіти і науки тільки те й роблять, що розпочинають кожен свій робочий день з наради з О. Петровським

І останній штрих. О. Петровський так боїться за свою посаду, точніше за гроші, які він на ній отримує (а це, згідно його податкової декларації, дуже немалі гроші), що вирішив перестрахуватися і ще в травні 2018 року написав заяву про продовження терміну дії контракту на 5 років, хоча його контракт закінчується у лютому 2019 року. Думав, не дай Боже, зміниться склад обласної ради й ті, хто його підтримують і прикривають, кудись дінуться? Сам же Петровський укладає непередбачені законодавством контракти з працівниками на 1-2, максимум для найбільш наближених – на 3-4 роки, вважаючи, очевидно, що підлеглих потрібно тримати в страху перед можливим звільненням.

Запитання до депутатів обласної ради: чим так відзначився Олександр Петровський, що йому потрібно продовжити контракт аж на 5 років? Чи може ви чули звіт Петровського про виконану роботу, як це повинен робити керівник закладу освіти кожного року? Пройшло три роки керівництва інститутом, а Петровський не звітував про свою роботу ні перед депутатами обласної ради, ні перед колективом інституту. Хоча його звіт повинен бути коротким: розвалив за три роки усе, що можна, в першу чергу – колектив.

Так що, шановні депутати Тернопільської обласної ради, якщо хочете бачити на посаді директора інституту О. Петровському подумайте, що ви хочете: повного знищення ТОКІППО як науково-методичного закладу, що не тільки здійснює підвищення кваліфікації педагогічних працівників, а й координує методичну роботу освітян області, чи ефективної роботи установи під керівництвом іншого досвідченого менеджера, який розуміє, що таке післядипломна освіта, та має авторитет у педагогічної громадськості області?

“ЕКСУ”