Гончар Володимир Довган презентував у Тернополі доробок за 28 років

«Гончарство не просто механічний процес — у свої вироби я вкладаю частину себе — почуття, думки, енергію», — каже гончар і кераміст із Київщини Володимир Довган. Його виставку «Мій погляд» відкрили цими днями у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. 

На ній — своєрідний зріз двадцятивосьмирічної роботи майстра. Каже відбирав багато різних зразків, аби ті склали уявлення про те, чим він займається. Серед представленого — авторська кераміка, стилізація під історичні зразки, інтерпретація традиційних форм. Володимир Довган розповідає, що завжди, навіть коли працює над декоративними зразками, намагається зробити їх максимально ужитковими та функціональними. 

Майстер володіє багатьма техніками випалу та декорування, зокрема, працює з чорнолощенею керамікою, молочінням, глазуруванням, розписом ангобом. Розповідаючи про свій шлях у гончарстві, зазначає — після того, як спробував гончарити у 1992 році, це ремесло вже не відпускає. Не зважаючи на те, що головне у гончарстві — терпіння, за посидючістю є й багато не менш важливих речей. Пан Володимир схильний вбачати у гончарстві сакральне — адже до створення виробів причетна не тільки механічна праця. Зараз, вважає, треба привертати увагу до ремесел, показувати їх власне зі сторони духовної, як сліду, котрі майстри залишають по собі. А ще це той матеріальний пласт, в якому залишається наша історична пам’ять. 

Майстер-гончар побував у Тернополі не вперше — перед тим був на фестивалях «Не святі горшки ліплять» — відзначає, що минулого року, у порівнянні з попереднім, кількість зацікавлених у глині й гончарному колі, а також у кераміці зросла. Ця виставка теж відкрилась завдяки фестивалю. Як розповідає його співзасновниця Уляна Джигринюк, тепер діє однойменна громадська організація і крім роботи над  фестивалем, вона займатиметься проведенням заходів, котрі сприятимуть популяризації гончарства та приверненню до нього уваги. 

Анна Золотнюк. 

Фото авторки.