“Ланцюг єдності” 22 січня 1990 року на Тернопільщині (фото)

Тоді організації Народного Руху України з Чорткова було доручено закривати ділянку шосе між Збаражем і Вишнівцем, серед поля . З міста зібралося десь з півтори сотні охочих людей. Багато хто вирушив власними авто. Було кілька автобусів з сіл. Нам вдалося переконати Райком КПУ не чинити перешкод і погодити організований виїзд активістів автобусами місцевого автопідприємства.

Людський “ланцюг” на довіреній нам ділянці не видався суцільним, люди стояли на віддалі 5 – 10 метрів один від одного. Виглядало це приблизно так, як на цьому фото.

Але піднесення було велике: багато людей вийшли під національними прапорами, водії усіх авто вітали нас сигналами і жестами схвалення… Усі ми тоді вірили, що із становленням демократії Україна отримає незалежність і згодом вирішаться тогочасні проблеми…

А напередодні у Чорткові відбувся перший “рухівський” мітинг у центрі міста, під синьо-жовтими прапорами. Також не було особливих перешкод при його організації. Лише один з членів міськвиконкому тоді проголосував проти погодження мітингу. Але nomina sunt odiosa – не будемо називати імен. Тим більше що за кілька років такого сорту люди вже стали “щирими патріотами” та “благочестивими християнами”. І переважно залишилися при владі…😉

Відкривав той мітинг, як тодішній голова Руху, тоді ще громадської організації, не партії. Як пригадую, говорив і про те, що соборність України варто уявляти не лише як єднання географічного Заходу і Сходу. Але як єдність в культурній багатогранності усіх її “малих батьківщин”: Галичини, Буковини, Закарпаття, Криму, Таврії, Донбасу… Батьківщин не лише етнічних українців, але й росіян, поляків, євреїв, татар, угорців, румунів… усіх етносів, які живуть на цій землі і вважають її рідною. Не лише православних, але усіх релігійних конфесій. Не лише носіїв якоїсь одної ідеології, тим паче…

Адже живемо у великій та різнобарвній країні – не варто боятися цього розмаїття. Не варто вибудовувати стіни недовіри між собою і сусідами. Можна відрізнятися багато у чому, але при цьому зберігати єдність і національну злагоду, усім залишатися патріотами своєї країни. 🙂

Тож будьмо соборні, будьмо браттями! Зі святом !

Активний громадський діяч, тодішній голова організації Народний Рух України Олександр Степаненко