Мені легко пишеться на тривожній ноті, – поетеса з Тернопілля Світлана Гуменна

Самоодкровення…
Затісно серцю, точно, як мені,
На цьому світі без живого слова…
С. Гуменна (Гармаш)

У рамках проекту «Знай наших» Подільське слово продовжує знайомити читачів зі ще однією відомою особистістю нашої громади, випускницею Малоходачківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Світланою Гуменною (Гармаш).

Ще будучи школяркою, відчула красу, велич та силу слова і намагається донести його іншим. У 10 років з’явився перший твір про осінні квіти. Світлана згадує, що любов до поезії відчула змалку, та ще більше почуття прекрасного розвивалося на уроках літератури. У вірші «Самоодкровення» пише, що не претендує на поважне ймення. Її поезія — «то болю, сліз і слів розмова…» Така скромна й обдарована наша учениця. Навчаючись у школі, брала участь у поетичних конкурсах, олімпіадах з української мови та літератури, також склала гумористичний гороскоп для вчителів. У 2002 році, коли Світлана навчалася в 11 класі, учителька української мови і літератури Жанна Басюк подала її вірші у збірку творів молодих літераторів Тернопільщини «Перші ластівки». Було надруковано 5 віршів: «Тернопіль вечірній», «Зима душі», «Чом плачеш?», «Краса і велич», «Люблю». Про молоду поетесу Світлану Гуменну вперше розповіли учням у проекті «Знай наших».
Народилася 13.06.1986 р. у селі Малий Ходачків, де й закінчила школу. Навчалася в ТНПУ ім. В. Гнатюка за спеціальністю журналістика. До цього проходила сертифіковане навчання в ТМГО, студія журналістики «Кореспондент». У 2006 році 7 віршів Світлани надрукували в альманасі «Подільська толока». Під час навчання в університеті брала участь у різних літературних конкурсах. Зокрема, у 2007 році виборола диплом ІІ ступеня у номінації «Філософська лірика». Кращі твори переможців конкурсу були надруковані у виданні «Громове затишшя». Світлана підготувала дизайн і верстку до книги Ганни Слівінської «Вишиття — на усе життя». З 2004 —2005 рр. — практикант, а згодом позаштатний журналіст газети «Номер один». З 2005 — 2007рр. — позаштатний кореспондент обласного тижневика «Нова ера». З 2012 р. — керівник прес-центру комунальної установи Тернопільської обласної ради «Центр здоров’я», а згодом — редактор (прес-служба управління охорони здоров’я ТОДА). Член НСЖУ.
Світлана заміжня, виховує двох донечок: Ілонку та Діанку. Друкувалась у районній та обласній пресі: «Подільське слово», «Свобода», «Вільне життя». Світлана має офіційну авторську сторінку на сайті «Поетичний самвидав». З віршами дебютувала саме у газеті «Подільське слово». Згадує, що першим рецензентом її творів була учителька зарубіжної літератури та української мови і літератури Жанна Басюк. У Світлани досі зберігається примірник газети.
«Якби у житті вдалося почати все наново — все одно писала б вірші. Це те, що йде від серця. Доки слова торкаються серця — доти пишу», — розповідає поетеса.
Не терпить псевдопатріотів, які ладні заради власної користі здійснювати негідні вчинки Найбільше цінує зусилля, адже здібності, інтелект, талант — це те, що дано від природи. Світлана каже, що джерелом натхнення є емоції. Емоційні моменти життя є витоками тієї енергії, що допомагає віршувати. «Одного разу поет з літературної студії Юрій Дзюла зауважив, що у мене багато віршів про біль, — розповідає поетеса. — І, справді, мені легко пишеться на тривожній ноті; те, що болить, найчіткіше і наймайстерніше виливається на папір. Іноді пишеться без зайвих зусиль, на одному подиху, але бувають моменти, коли рядки обриваються і чекають свого часу… Це не пояснити».
Якось ідучи на робочу нараду, вона побачила хлопця, спорядженого у військову форму, з важким наплічником та…квітами у руці. Він йшов назустріч дівчині, яка чекала його на Театральному майдані. Світлана одразу ж занотувала поетичні рядки. Увечері твір був готовий і опублікований на її сторінці у Фейсбуці. Знайшлися також і ліричні герої твору. Вікторія Шабанова з нареченим із села Остап’є були приємно здивовані і дякували Світлані за вірш. Ось він:
Листопадом плаче осінь.
Листопад в її волоссі.
Квіти — у руках й на скронях —
Майже провесінь в долонях.
Листопадом плаче осінь.
Ранок ніжить суголоссям.
То нічого, що раненько –
Зате, врешті-решт, близенько…
Крок у крок. Рука об руку.
Тихе щастя — на поруку.
І ніхто їх не наврочить.
Не посміє… Не захоче…
Листопадом плаче осінь.
Листопад в її волоссі.
…Інший світ. Такий чеканний –
З снів під кулями зітканий…
18.11.15 р.

Поетеса каже, що легко читаються їй улюблені твори Л. Костенко, М. Вінграновського, С. Жадана, Л. Дереш, Л. Дашвара, Ю. Винничука, Ю. Іздрика, Ю. Андруховича. Із Тернопільських: Лесі Романчук, Дзвінки Торохтушко, Надії Гербіш. Світлана не любить публічності та перебування в зоні комфорту. Там завжди добре, а це іноді ілюзорно. У житті керується тим принципом, що і медик: не нашкодь. «Дуже важко втрачати, тому цінуйте кожну мить, навіть тоді, коли вам зранку готують каву і гріють її дотиком руки. Будьте обачні в брехні і не будьте сліпі!» — каже Світлана.
Про це вона пише у вірші «Сокровенне»:

Бійтеся Бога. Бійтеся брехні.
Й вас любитимуть завше.
Не тільки здобувайте — боріться!
В борні ваша міць зростає настільки!
Рецензентно не дякуйте,
Бо у горі не читають рецензій.
Помоліться світанком,
І Бог починатиме день без претензій.
Називайте добро добром.
Почуття, як рентген
В стосунках.
То вас Бог поділив ребром
Й споглядає
За лаштунками… 09.11.18 р.

Поезія Світлани глибоко філософська. Вона використовує нові інтерструктурні виражальні засоби: авторські неологізми, поетичну інверсію, яскраві епітети, насичену метафоричність, складні синтаксичні конструкції. Її слово пронизує до глибини душі та буде жити у пам’яті людській, тому що вона ділиться зі світом найсокровеннішим:
«Позич комусь хоч пригорщу весни…
Подякуй Богу й берег обійди,
Знайди любов, добрішу за чекання…»
Жанна БАСЮК, заступник директора з виховної роботи комунального закладу «Малоходачківська ЗОШ І-ІІІ ст.»