На Андрія у Тернополі зізнавались в любові до Президента (фото)

Поки всі тернополяни добиралися засніженими вулицями на навчання чи роботу, таємничий журналіст встиг серед юрби виділити дівчат, які світилися від радості, бо до них завітало свято Андрія, і ось які сюрпризи принесло…

Оленця Бідованець: «Коли тато зранку покликав мене сонну зі словами: «До Тебе Андрій прийшов», я не могла втямити про що йдеться. Але коли побачила стос килимків сусідів, наче килим викладений перед дверима, і «опечатані» двері – зрозуміла, що це тільки початок… Повітряні кульки! Пречудові слова, написані крейдою через кожну сходинку… На площадці під вікном – серце із краплями крові та вказівником – «кров»… Ялинкові гілочки, бутафорні цукерки… А на вхідних дверях до під’їзду – «Любимо Нашогоу Президента». Це була вершина! Ніколи не подумала б, що у час ФБ, скайпу… у час великого міста, де на вулиці Валовій мерехтять ліхтарики на бруківці, а біля Універмагу – утеплений тротуар… У панельному будинку, де найбільша інновація – це код до під’їзду і проведений Інтернет, можна ТАК створити відчуття того, що «Андрій і хлопці про тебе не забудуть!». Вдячна!»

Христинка Юрчак:«Наші дорогі обновлянські хлопці найкращі і найкреативніші!!!!!!! Творчість просто фонтаном б’є:))))) Не буду довго описувати, бо сюрприз в моєму під’їзді дуже схожий до сюрпризу Оленки Бідованець (живемо в будинках навпроти). Класно придумано з шариком, який лопнув, коли відкрили вхідні двері, але виходила з дому не я, а моя мама))))). Вона теж дуже задоволена. Думаю на наш сайт будуть тепер заходити і мої сусіди, він написаний на стінах і підлозі. Ранок став незабутнім!!!!»

Віруня Хамуляк: «Дарагіє шкодніки!!! Вчора звечора, «гребучи» з Домською по нашій вулиці, перше бажання було, щоб хтось розчистив дороги – я вже і лопату наготувала, але…  з’ясувалось, що потреби мого Бімки виявились на 1 місці. Хоч скажу вам, що він в мене аскет і живе у простоті і скромності, тому декор в вигляді лавки в його буді виявився зайвим… Особливе дякую від тата, який, очікуючи маму з роботи, ледь не заспав, але 4 дужих, високих хлопців («Один був в світлій куртці, високий, худющий», – слова тата) додали бадьорості і нагадали татові молоді армійські роки, коли треба було одягнутись в лічені секунди, щоб вибігти і знешкодити противника. Проте, молодість є молодість, за шкідниками та хвірткою вже й слід простиг, але мій тато ще встиг, поки мама чекала його на зупинці, по незаметених слідах віднайти хвіртку. Потім і маму, і пішов на роботу!!!)))»

ПавлінкаПокляцька: «Неймовірно дякую, що мій ранок розпочався о 5 годині ранку. Завдяки тому, що до мене завітали наші хлопці))) Знаєте, вчора мене запитували, які найяскравіші речі можуть хлопці витворити мені на Андрія?… Ну хлопці, ви виявилися в 1550 разів винахідливішими, ніж я. Коли моя бабуся о 5 год. ранку почала дивними фразами нас з мамою будити, то я спочатку злякалася, але коли ми не змогли вийти з будинку через те, що двері були «опечатані», під дверима була гора всього, що знайшли на ганку: на «врем’яночці» – дерев’яне крісло, драбина пропали, доречі, на дереві – колесо від машини, тачки (важкі) на 2 поверсі, і ще купа всього порозкидано…

А зранку – дзвінок Софійки Гринчишин про те, що моя хвіртка знову у неї + колесо, я стала спокійною, бо знала точно, хто це все зробив.

Щиро вдячна, але коли ви, дорогі обновлята, лазили за колесами, то бабуся переживає, що напевне ви були у снігу і дуже змерзли.

І мені цікаво, що ви приробили моїм 2-м зрадникам «гавкучим і кусючім»???

Розшукую: драбину (дерев’яну) – 1 шт., колесо – 1 шт., хвіртка – 1 шт. Приносьте мої речі, і за одно заходьте на теплий чай, бо думаю, що вночі добряче померзли)))».

Марічка Домська: «Щиро дякую хлопцям, що завітали сьогодні до мене! Коли ми з мамою виявили, що наші двері «опечатано», то вирішили дізнатись, чому?… Тато міцно спав, а ми шукали спочатку труп, але мій Франик, на щастя, був живий. Тоді ми подумали: «Можливо грабіж?”, але окрім трьох голубців (які я з’їла вночі) нічого не пропало! Тому опечатка моїх дверей ще досі залишається загадкою!!!!

Ще забула сказати, що я дуже спереживалась, виходячи здому, чи мені не прийдеться зараз помагати випихати машину з Чернівецької, але мама заспокоїла: «Та вони дужі хлопці, якби загрузли, то би винесли ту машину на руках, разом з водієм в ній!!!»

Оксанка Гринчишин: “Слава Богу я на другому поверсі живу  та і у мене не обійшлося без “сюрпризів наших ОХ”. Отож: квартира як і у всіх – опечетана.  Шарики прив’язані, лопаються, всюди купа скотчу та під дверима коврики всіх сусідів з під’їзду (напевне вони дуже раді цьому).  Всі сходи розписані крейдою – “Вітання з Андрієм”, а на вхідних дверях під’їзду напис – “Краса врятує світ”.  Приємно то як)))

А ще на  брамі напис – “Всі подробиці на сайті Обнови” – зайшла на сайт, подробиць немає…  Недопрацювали щось наші ОХ)))
Та дякую дорогі хлопці,  що не побоялися снігу та морозу і подарували нам прекрасний настрій на весь день-тиждень-рік!!!!! Цьомаю усіх хто помагав!!!

“Obnova” Ternopil, Фото Оленка Бідованець