“Сергій Надал каже, що нас поселив, а ми досі на вулиці”, – Світлана Куніц

27  травня у Тернополі  на Крушельницької обвалився один з найстаріших будинків Тернополя. Без даху над головою залишилось дві сім’ї. Одна з них це сімейство Куніц з двома дітьми 7 та 8 років, яке проживало на другому поверсі у квартирі №5.  Цього ж вечора міський голова Тернополя Сергій Надал запевнив журналістів та потерпілих, що усі будуть забезпечені житлом та усім необхідним.

– Зараз для людей готуються місця у гуртожитках та квартирах, де вони будуть проживати аж до отримання нового житла, – сказав він.

Але як виявилось це були лише слова, про це розповіла “Погляду” вчора пізно ввечері потерпіла Світлана Куніц.

– Нам влада обіцяла, що ми будемо відселені в найближчий час. Але при тому в  першу ніч вони навіть не запропонували, де переночувати. Першу ніч я була під будинком. Другу ніч моїх дітей розібралилюди з сусідніх будинків, яких я навіть не знаю.  На другий день Сергій Надал мені сказав, що буде все. Але далі нічого не було. Ми другу добу під будинком. Сьогодні (29 травня, – прим. ред.) зранку я особисто до нього дзвонила, де він мені сказав в 9 ранку, що за годину часу мене поселять і він вирішить це питання. Тоді в 17 годині я відправила йому смску, якщо він на мене не відреагує, то я прийду з пресою і дітьми до нього під міську раду.  Він мені відписав, що до години часу знову буде рішення. А вже яка година (це була 21 година, – прим. ред.), я далі стою під будинком. Я до нього набираю, він не бере трубки. Він говорить по новинах всім, що нас поселив, а ми стоїмо на вулиці – голі, босі, простоволосі, ні одягу, ні нічого. Одяг взагалі в гаражі стоїть. ДСНСники приїхали, витягнули з другого поверху.  Ми ходимо як бомжі по Тернополю. Він навіть не запитався чи ми їли, чи ми маємо де спати. Ніхто з представників влади не приходив взагалі. Вчора (28 травня, – прим. ред.) був тільки пан Стемковський. Помагав нам з ДСНС. Сьогодні вже не має нікого. Надал сказав, що мене поселять, а я далі на вулиці. Взагалі ніхто не реагує. І він всім говорить, що нас поселив. А ми на вулиці лишилися. Ніхто мені нічого не пропонує. Я так зрозуміла, що він вже комусь цей будинок помаленьку спродує.  А ми далі залишаємся на дворі, – каже жінка.