Не называйте ее Маричкой – она этого не любит: донька Назарія Яремчука шокувала Західну Україну

Шокувала новина про те, що призерка музичного конкурсу “Нова хвиля” у Юрмалі Марія Яремчук виявила ініціативу підтримати на виборах Партію регіонів. Про це вона заявила на зустрічі з прем’єр-міністром України Миколою Азаровим, коли він вручив їй урядову подяку за просування української музики. Яремчук повідомила, що вона сама була ініціатором зустрічі і зробила це для того, щоб висловити прем’єру своє бажання підтримати в ході виборчої кампанії Партію регіонів.

«Для мене було б честю, і я б хотіла підтримувати Партію регіонів на виборах і в загальному, морально, і як співачка», – сказала вона. “Приємно здивований” таким кроком юної співачки був і сам Азаров. Не могла у це повірити і журналіст “ВЗ”, тому вирішила особисто почути від самої Марічки, що спонукало її піти на поклін до влади. Телефоную її менеджеру Андрієві Французу і прошу покликати до телефону Марічку. «Перезвоните через полчаса и тогда сможете с ней поговорить. Только не называйте ее Маричкой – она этого не любит». – «А як маю її називати?» – остовпіла я. – «Называйте ее просто – Марией».

– Як можете прокоментувати свою розмову з Миколою Азаровим? Ви сказали, що підтримуєте Партію ре­гіо­нів, – запитую доньку легендарного Назарія Яремчука.

– Не те щоб я підтримувала Партію регіонів… Артист має бути насамперед артистом. Для широкого загалу, а не для окремо взятої партії. Не збираюся нікого агітувати за ту чи іншу партію. Не маю наміру втручатися в політику, я людина – аполітична. І ще надто молода, щоб розумітися на таких речах. Водночас маю право на свої погляди. якою патріоткою я була – такою і залишуся. Свою мову, свій край і свою культуру буду любити завжди.

– Якщо вас запросять на свій агітаційний концерт такі високі чини, як Янукович, Азаров чи Тігіпко, будете співати?

– Я вже вам сказала. Я – артистка. Моє покликання співати і в сільському клубі, і у великому місті у філармонії чи концертному залі. На будь-якій сцені маю однаково гарно виглядати і віддаватися пісні. Для мене усі люди однакові.

– В одному інтерв’ю після “Голосу країни” ви сказали так: “Як згадаю, які солідні люди дивились і слухали мене – одразу мурашки по тілу. Тепер можу сміливо посміятись з коментарів, що і їх я купила, або що це все політика”. Тепер, виходить, віддаєте борги?

– Не знаю, звідки ви це взяли, але у мене в Інтернеті є багато клонів, які пишуть від мого імені, а потім преса їх бере і ставить собі у заголовки.

– Тобто ви вважаєте, що співак не має підтримувати жодної партії, але Микола Азаров все ж таки втішився, що ви будете їх підтримувати…

– Ну… Давайте ви не будете ставити мені такі провокаційні питання. Я сказала свою точку зору. І все!

– Вас назвали Марією на честь бабусі – мами Назарія Яремчука. Як вважаєте, вас гарно назвали і чи щастить вам з цим іменем?

– У мене обидві бабусі Марії. Це – величне ім’я, так називалася Божа Матір. Енергетика цього імені така, що жінки, які мають це ім’я, – світлі, щирі.

– Але чому не любите, коли вас називають Марічкою?

– Моє сценічне ім’я Марія. Марія Яремчук. Чомусь Тіну Кароль не називають Тетяною. Так само і я – Марія. А рідні і друзі називають мене по-різному: Марічкою, Машенькою. У дитинстві мене називали Мері.

– Ваш батько співав винятково українською…

– Не тільки. У нього було близько 20 пісень російською. До речі, перший його вихід на сцену був з піснею “Дорогой длинною”. Він співав пісні Ігоря Крутого, Раймонда Паулса. Співав і польською. А переважна більшість були українські пісні. Я знаю, що ви мені хочете закинути, чому заспівала пісню “Дорогой длинною”. Коли я прийшла на кастинг “Голосу країни” і заспівала цю пісню, Костянтин Меладзе сказав, що пісню затверджено, і я буду її співати. Він не знав, чия я донька. Після цього на мене пішла хвиля критики, мовляв, як це так… Минув час, і мені зателефонував колишній керівник “Смерічки” Левко Дутківський і сказав, що в архівах знайшов таку інформацію: перша пісня, яку співав тато у клубі у Вижниці була “Дорогой длинною”.

– Ваші старші брати – Дмитро і Назарій – також співають. Підтримуєте з ними стосунки?

– Відтоді, як помер тато, ми спілкуємося тільки два рази на рік – на день народження тата і у день його пам’яті. Бачимося на кладовищі. У Діми і Назара – своя мама. Коли тато одружився з моєю мамою, ми жили всі великою сім’єю: мама, її дочка від першого шлюбу Вірочка, Діма і Назар. Як тато помер, їхня мама забрала хлопців до себе.

– Вони вас вітали з перемогою?

– Вітали.