Дітям-сиротам допомагали виявити таланти

«Кожна дитина має талант» – переконана тернополянка Ірина Кушнір. Тому дівчина й організувала нещодавно акцію з такою назвою для дітей-сиріт школи-інтернату, що на проспекті Бандери. З дітьми вона та її помічники займались різного роду рукоділлям, ліпленням з пластиліну, плетінням з бісеру, готуванням торту.

– Ще під час навчання в Штатах я ознайомилась з волонтерською робою. І приїхавши в Тернопіль, я продовжую нею займатись, – розповідає Ірина. – В мене виникла можливість виграти грант від американського уряду для впровадження соціальних проектів. На Україну було три гранти і один з них мені вдалося виграти.
На проект Ірині виділили 102 долари і дівчина вирішила, що краще вигадати якусь цікаву програму для дітей, ніж витратити гроші їм на солодощі та іграшки.
– І я придумала проект для дітей-сиріт «Кожна дитина має талант», – говорить Ірина Кушнір. – Він тривав п’ять днів. Метою проекту було – виявити ті таланти, які діти мають зараз і постаратись їх розвинути.
Перший день був вступний. Ірина та її помічники – Віталій Шмідель, Анастасія Вашків та брат Іри Богдан – познайомилися з дітками, подивилися з ними презентацію про різних талановитих людей, багато з яких також виховувались в сиротинцях, а потім досягли успіху завдяки своїм старанням.
Наступного дня вони вчилися з дітками робити картинки на склі з пластиліну.
– Потім ми з дітьми робили брелоки з бісеру, іграшки на ялинку – займалися різного роду рукоділлям, пекли торт, – розповідає дівчина. – В останній день ми зробили виставку усього, що вдалося створити за дні проекту, гралися в різні ігри, були конкурси з призами.
Дітям такий проект дуже сподобався. Вони показували один перед одним, що цікавого їм вдалося зробити, хвалилися картинками та брелоками. А волонтерів запитували, коли ті знову до них прийдуть, адже вони вже встигли подружитись.
– Мені дуже сподобалося працювати з цими дітьми. Спочатку було важко, але потім ми з ними всі подружились і дуже швидко до них звикли, – говорить Ірина Кушнір. – Їм дуже сподобалося, що це все було безкоштовно, вони цьому дуже здивувались і навіть запитували, чому це ми на них свій вільний час тратимо.

Інеса Голояд