До здорового способу життя закликають наркомани

Колишні наркозалежні розповідають, як вилікуватись і повернутись до нормального життя Ігор Дерешівський, колишній наркозалежний: «Все починалось з трави, я починав травку курити, після того почались таблетки і почались вже опіумні наркотики, я вживав опіумний наркотик – ширка. На моєму тілі немає місця, куди би я його не колов, починаючи від долонь, а тепер можете подивитися на мої ноги, я коловся в пахи, в мене в пахах діри, що мізинець може пролізти, я коловся під ключиці, нема на тілі місця, де б я не коловся, коли я йшов на реабілітацію, в мене почалась гангрена ноги, мені мали ногу ампутувати, я був відкинутий всім, мені допоміг Бог, от стою перед вами і свідчу».

Такі жахливі історії з свого життя, не соромлячись розповідають колишні наркозалежні люди. У кожного з них своя трагедія і наслідки від вживання різноманітних небезпечних речовин. Душа – поламана, а тіло – хворе, – зізнаються учасники християнської акції «Я вірю в Ісуса». Саме Господь Бог, кажуть вони, допоміг їм врятувати себе і подивитися на світ тверезими очима. Життя у наркотичному сп’янінні – це пекло на землі, яке переживають не всі. Комусь допомагають медики, дехто отримує підтримку з небес, а зневірені – помирають, нерідко дуже молодими.

Борис Фенц, колишній наркозалежний з сумом розповідає про своїх близьких: «В мене брат був кандидат в майстри спорту по скелелазінню, мої друзі були борці, майстри спорту по вільній боротьбі, на жаль, зараз немає на світі одного Володимира, ні мого брата вже нема на світі, їх забрав наркотик».

Найважче пережити не звільнення від наркотиків, а усвідомлення того, яке горе пережили рідні, зізнаються колишні наркомани. Нелюдська сила та почуття зароджуються в людині, після небезпечних ін’єкцій. Інколи і сам не розумієш, що з тобою і звідки виникає така злість до рідної мами, батька чи сестри.

В’ячеслав Плекан, колишній наркозалежний згадує: «Що прийшло в моє життя? В моє життя пришов повний крах, три судимості, почала мене міліція ловити, переслідувати, в мене пішла квартира, я втратив квартиру, машину втратив, і жінка зі мною розвелась, тому що хто хоче мати чоловіка-наркомана . За мамою з ножем бігав по хаті, вимагав в неї гроші, коли в мене ломка була».

Здебільшого усі наркомани судимі, деякі неодноразово. Молоді чоловіки і жінки виходять з-за грат і повертаються до попереднього життя. Це замкнуте коло, кажуть вони. Головне вчасно зрозуміти, що ти прагнеш змін і не має значення, яким чином ти лікуватимеш себе. Залежність – це хвороба і з такими людьми працюють психологи, як у наркотичних диспансерах, так і у християнських реабілітаційних центрах. Та без втручання медиків «викарабкатись» із хмільної ями неможливо. Вживання небезпечних речовин вбиває організм. Інколи це приводить до жахливих результатів.

В’ячеслав Плекан, колишній наркозалежний: «Коли я ходив за маком, по городах лазив, в мене забилася нога, тромбофлебіт, і вона була така груба, як бетонний стовп, і взагалі така вогнем горіла, пальці на ногах почали чорніти, тому що забилася вена  і не поступала кров».

Борис Фенц, колишній наркозалежний: «Я не мав ніякого порятунку, в кінці, коли я вже третій раз сидів в тюрмі, я був хворий туберкульозом, плюс в мене виявили ВІЛ-інфекцію».

Люди, які колись повірили в Ісуса і зуміли вийти із «наркотичного ярма», розповідають, як це зробити і як змінилось у них життя. У минулому залежні, вже сьогодні стали люблячими батьками, турботливими синами та відповідальними робітниками.

Остап Джус, колишній наркозалежний розповідає, що його врятувало: «Я молився я просив, Бог мені дав роботу, я вийшов і Слава Богу, в мене життя відновилося, в мене відновилися стосунки в родині, нива – це моя родина, це ті, хто на мене дивиться, мама, сестра, бабця, вони десять років їздили по Україні за мною по тюрмах, вони не відказалися, вони мали надію».

Головний лікар тернопільського наркодиспансеру Василь Галанов вже більше двадцяти років лікує хворі тіла та рятує поламані долі. Чоловік каже, що сумна статистика залежних людей в нашій області зростає. Молодь вживає дурман у пошуках екстремальних розваг та відчуттів, а особи після тридцяти років за допомогою алкоголю, ін’єкцій чи коноплі затуманюють себе від реальності.

Василь Галанов, головний лікар КУТОР в Тернопільській області: «Вже в більш старшому віці, там можуть бути якійсь стреси, хоча і в підлітка також буває, оці стреси, хтось сказав покури сигаретку з планом  і тобі стане легше, ну взяв один раз, другий раз, третій раз і почалось зловживання, або вколотись наркотиками, вже як старші люди, кажуть, от почав колотись, бо там з бізнесом проблема, чи ще щось, ну стреси бувають різні, оце спонукає, що люди починають зловживати наркотиком».

Християнський марафон, який проводять люди під гаслом «Я вірю в Ісуса» стартував 3 серпня, а закінчиться 7. Небайдужі колишні залежні намагаються своїми словами, вчинками, усмішками та талантами розповісти людям, як виплутатись із туманного наркотичного хаосу.

Борис Фенц, колишній наркозалежний: «Якби я колись не випив цього стакана вина, не викурив сигарету, колись давно, цього всього би не було, а так двадцять років мого життя було вкрадено, тому пішов наркотик прийшов алкоголь, святе місце пусте не буває. Я два рази ледь не покінчив життя самогубством, я різав собі артерію на шиї, я бив себе ножем нижче трошки серця, два рази я опинився в реанімації, це все наслідки того, що я колись попробував».

ІНТБ