Екс-мер Бережан зловживав службовим становищем?

На електронну адресу “Погляду” прийшов лист від жительки Бережан пенсіонерки Марії Дяковської.

Почну з далекого 1966 року, коли сім’я мого чоловіка переїхала  проживати у квартиру будинку по вул. С.Бандери в Бережанах (в минулому Черняхівського) 28. План житлового комплексу на цей будинок знаходиться в архіві міської ради, датований 1975 роком. Згідно плану в будинку проживають три сім’ї – наша сім’я Дяковських, а також сім’я Степана Гурського (колишнього міського голови), та сімя  Буцік.  В грудні 2002 року я на законних підставах приватизувала зазначену квартиру, і маю на неї право власності.

У кожної із сімей була власна прибудинкова ділянка землі в користуванні. Жодна із сімейне мала жодного документу, що підтверджував право власності чи користування земельною ділянкою…

В той час ми мали земельну ділянку на прибережній смузі потоку, а Степан Гурський використовував ділянку, що знаходилась ближче до двору. Саме він і запропонував обмінятись «городами». Я й подумала: «йому вигідно буде мати власний заїзд, а мені – кращий урожай з грядки».  Угоду про обмін ми уклали усно – а от дозвіл на будівництво його гаражу я підписала.  Згідно рішення виконавчого комітету міської ради від 1 грудня 1998 р. Степану Гурському дано дозвіл на будівництво господарського будинку з гаражем та літньою кухнею.

Проте поладне сусідство тривало лише 9 років. Саме тоді об’єднались  у своїх діях Оксана Гурська та Ганна Буцік. Остання і прихопила собі самовільно земельну ділянку, обгородивши її . Мені й іншим членам моєї сім’ї постійно погрожували! Звинувачували у тому, що ми з дочкою скинули Ганну Буцік  з драбини. Оксана Гурська закрила на замок вуличний спільний туалет. Нам обривали шнур, призначений для сушіння білизни, нам погрожували засипати очі перцем, і навіть вбити.

В кінцевому результаті сусіди, суттєво збільшивши і відгородивши дві свої земельні ділянки, мені не залишили нічого.

16 жовтня 2007 р. міська рада порекомендувала мені створити у згоді із сусідами об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. І після отримання державного акту на право власності тоді земельну ділянку ми зможемо між собою пропорційно поділити.

У 2007 році я також написала до міської ради заяву з проханням надати мені, як і Степану Гурському ділянку під будівництво гаража. На це отримала таку відповідь: «Відповідно до п.3 статті 42 Земельного кодексу України , порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.» Отже тепер мені була необхідна згода сусідів. А її я б не отримала.

Також я отримала відповідь на свою заяву від 17 грудня 2007 року: «державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Гладким Я.В. притягнуто гр. Гурського С.С. та гр.. Буцік Г.І. до адміністративної відповідальності за самовільно зайняті земельні ділянки».

А 21 грудня 2007 року Державне агентство земельних ресурсів, а саме управління земельних ресурсів притягнуло до адміністративної відповідальності  всіх жителів нашого будинку за самовільне захоплення земельної ділянки.

5 лютого 2008 році було відкрито провадження по справі в суді, а в цей час вже 22 лютого сесією міської ради було прийнято рішення надати Степану Гурському дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте на будь – яку мою подальшу просьбу надати мені копії документів представники міської ради відповідали: «нічого не вирішуємо – справа знаходиться у суді».

01 квітня 2008 року згідно ухвали Бережанського районного суду   судово – земельна експертиза мала вирішити такі завдання: Розробити варіанти раціонального рівноцінного та пропорційного до займаної житлової площі співмешканців будинку , поділу земельної ділянки, що належить Бережанській міській раді і виділена нею для обслуговування будинку , враховуючі розміри займаної площі квартир. Також я просила розробити оптимальні варіанти поділу прибудинкової території. Відповідач  Степан Гурський не заперечував проти проведення експертизи. Представники  Київського науково – дослідницького інституту судових експертиз надали декілька варіантів вирішення нашого земельного конфлікту, проте висновку експертизи ніхто на майбутнє не враховує.

29 вересня 2009 року Бережанський районний суд Тернопільської області вирішив визначити порядок користування земельною ділянкою між жильцями будинку згідно другого варіанту судової земельної експертизи.  При тому 24 грудня 2009 року Апеляційний суд Тернопільської області визнав, що земельна ділянка за будинком не закріплювалась.

Вже 27 січня  2010 року сесія міської ради вирішила закріпити за будинковолодінням по вул.Степана Бандера 28 в м. Бережани земельну ділянку загальною площею 748, 66 кв.м.

І 13 квітня 2010 року представники земельної комісії рекомендували співвласникам будинку виготовити документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку, знести самовільно встановленні господарські будівлі та авто гаражі.

19 липня міська рада мені відповіла, що на даний час стосунки співвласників будинку такі, що не відповідають законам добросусідства, а тому встановити правила користування  закріпленою земельною ділянкою є неможливим.

15 грудня 2010 року інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю у Тернопільській області з представлених документів вияснила, що без дозволу на на виконання будівельних робіт органів держбудконтролю громадянином Степаном Гурським власними силами розпочаті будівельні роботи з влаштування фундаментів під будівництво. Як наслідок Бережанській міській раді було пропоновано невідкладно повідомити інспекцію держархбудконтролю та вжити належних заходів.

4 лютого 2011року депутат Олег Венчур зазначив, що рішення про закріплення земельної ділянки було з порушеннями норм земельного законодавства та підлягає скасуванню,  бо будинковолодіння  не є суб’єктом земельних відносин. Таким чином закріплення земельної ділянки анулювали, а от право власності на земельну ділянку, надане Гурському в цей час – не анулювали! Навіть суд не взяв на себе зобов’язання скасувати закріплення земельної ділянки, а міська рада – представник ВИКОНАВЧОЇ влади, всупереч суду анулювала. Ні прокуратура, ні Головне управління Деркомзему Тернопільської області не заперечували проти закріплення земельної ділянки.  Цього ж дня Бережанський суд зазначив для громадянина Степана Гурського: « Хоч будинковолодіння не є суб’єктом земельних правовідносин, як про це твердить С. Гурський, однак саме він у 2000 році, будучи головою Бережанської міської ради, видав довідку про закріплення саме за будинковолодінням № 28. Його особисті дії суперечать заявленому ним позову».

А стосовно цієї довідки, то за запитом пред’явити таку довідку: «Стосовно зазначених вами рішень міської ради від 29 березня 2001 року та від 22.09 .2000 року № 953  – даних рішень і з зазначеними номерами – не існує». Хочу зазначити, що за підроблення документів можна бути засудженим на срок до трьох років. Шкода, що порушені строки позовної давності.

10 лютого 2011 року Тернопільська Комісія з проведення реорганізації на мій запит дала таку відповідь: « Передача Вам, як власнику однієї з квартир, у багатоквартирному жилому будинку, частини прибудинкової території у власність, в свою чергу, порушить конституційні права на землю інших власників квартир, а відповідно до статті 13 Конституції України усі суб’єкти права власності рівні перед законом». Мимоволі напрошується запитання – чому ж не порушуються конституційні права наші, коли передали земельну ділянку у власність Степану Гурському?

Сподіванка справедливо вирішити сусідський конфлікт була на вибори 2011. Проте і тепер Бережанська міська рада відмовляє навіть у виготовленні проекту розподілу території кварталу, мікрорайону за рахунок місцевого бюджету у зв’язку з відсутністю коштів на такі види робіт.

Я звернулась у Верховну Раду, і тут 10 травня 2011 року я отримала у відповідь на свій лист Депутатське звернення від Жебрівського Павла Івановича – Народного депутата України, який просив Тернопільську облдержадміністрацію, Бережанську міську раду, Державне агентство земельних ресурсів України, та прокуратуру тернопільської області організувати та забезпечити проведення повної всебічної та об’єктивної перевірки інформації, яку містить дане звернення. Також Павло Іванович вимагав надати вмотивовану відповідь щодо порядку користування земельною ділянкою по вул.. Ст. Бандери 28 в м.Бережани, у разі виявлення протиправних дій з боку інших осіб, притягнути їх до відповідальності. В Київ з міської ради пішла така відповідь: «Питання може бути врегульоване тільки після примирення співвласників будинку, бо даний спір вийшов за межі  правового поля, залишивши лише негативні людські взаємовідносини». Цікаво, чи в компетенції міської ради є вимірювати де саме межі «правового поля?» Крім цього міська рада вказала, що приватизацію частини земельної ділянки Степана Гурського було проведено за згодою співвласників будинку, а цього бути ніяк не могло!

24 травня 2011 року, коли комісія прийшла на подвір’я нашого будинку і ще не проводила ніякого обстеження , то Акт вже був надрукований Зеновієм Халупником, який один з примірників випадково залишив між нашими документами. Це знову доводить, що Бережанська міська рада прямо зацікавлена в однобокому, неправильному вирішенні земельного конфлікту.

Також намагався на черговій сесії захистити мої права і депутат Ярослав Костів, проте інші депутати заявили – що нічого вирішувати не мають права, оскільки справа знаходиться на розгляді у суді. А я зазначаю, що коли Степану Гурському міська рада надавала документи на право власності, то справа теж знаходилась у суді – і це нікого не зупинило!

Мій чоловік, Марян Дяковський  згідно Закону України про соціальний захист дітей війни, має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва. Але незважаючи на жодну букву Закону України, справедливість досі обминає нашу хату і не нашу – нашу земельну ділянку!