На вишиванках тернополянки – виноград і птахи

Вона бере у руки білу тканину, шовкову нитку та голку, і творить дива. Вишивка для студентки Вікторії Морочник – не лише захоплення, відрада і талант. Це родинна традиція, – пише “20 хвилин“.

Навіть під час розмови з кореспондентом дівчина не відривається від улюбленої справи. Вся її увага спрямована на вишиття картини.

У доробку Вікторії вже близько 20 вишиванок. Вона вишиває їх для друзів та рідних. Носить вишиті власноруч сорочки і сама майстриня.

– Часто одягаю їх влітку до церкви, – розповідає дівчина. – У мене вдома у Вишнівці щороку проводять показові бої біля замку, концерти. Це є ще однією нагодою покрасуватись у вишиванці.

Дівчина каже, що перейняла мистецтво вишивання від своєї мами. Першу свою сорочку вишила у 12 років для братика Дмитрика.

– Кожна сорочка – моє дитя, кожну люблю по-своєму, – розповідає Вікторія. – Протягом чотирьох поколінь у нашій хаті завжди була вишивка. І ось, це стало частиною мого життя. Ще моя прабабуся на домотканому полотні вишивала гладдю з власноруч прядених ниток.

Вікторія Морочник каже, що нині вишиванка – не тільки частина національного костюму. Стилізована вишивка стала невід’ємною частиною гардеробу модниці.

Вишиванка – ознака стилю

Нині вишиванка для українців – ознака індивідуального стилю. Тому Вікторії дуже подобається творити все нові і нові сорочки. Перші вишиванки дівчина вишила для рідних, невдовзі почала приймати замовлення знайомих. Загалом вона вишила більше десяти чоловічих, вісім жіночих сорочок та національний костюм для сестри.

– Вишивання – це мистецтво, яке вимагає максимальної зосередженості, позитивних думок, – каже майстриня. – Також потрібно розуміти символіку кожного елементу, кольору. Адже споконвіків вірили, що вишиття – частинка долі.

У вишиванках Вікторії переважають рослинні та тваринні орнаменти. Зокрема, виноградні грона, пташки.

– До речі, на моїх сорочках переважають кілька кольорів – чорний або синій з украпленням червоного, зеленого, – зауважує дівчина. – Окремі елементи я обводжу кольоровими нитками, що забезпечує високий рельєф і колірний ефект. Такі орнаменти розміщаю уздовж усього рукава повздовжніми смугами.

Вишивати слід однією голкою

З особливою повагою Вікторія ставиться до вишивки весільних рушників. Перед початком роботи обов’язково слід помолитися, щоб отримати боже благословення на добру справу. В орнаментах на рушнику зашифроване майбутнє сім’ї, що стає на нього.

– Весільний рушник слід вишивати на лляній тканині шириною 37 сантиметрів та довжиною 3 або 5 метрів, – розповідає майстриня. – Вишивати слід однією голкою. Випорювати прогріхи – погана прикмета. До того ж, виворіт повинен бути акуратним. Кажуть, що зовнішня сторона рушника для людей, зворотна – для Бога. До речі, посередині рушника не повинно бути жодних візерунків, адже вони розділяють наречених. Цікавим є те, що першою слід починати вишивати чоловічу (праву) сторону, а вже потім – жіночу. Візуально вони нічим не відрізняються одна від одної, проте декілька візерунків все ж є різними.

Окрім рушників та вишиванок у колекції Вікторії більше 20 картин з різними мотивами. Вони прикрашають не лише стіни домівки дівчини, але й кімнати друзів. – Подарунок, зроблений своїми руками, є найкращим виявом поваги, – каже Вікторія. – Робота над картинами для мене є найкращим відпочинком. Навіть коли я лежала у лікарні, я не покидала своєї улюбленої справи. Картина “Янголятко”, над якою я тоді працювала, додавала мені терпіння і сили боротися з недугою.

Дівчатам, які хочуть навчитись вишивати, Вікторія радить дуже серйозно підходити до цієї справи, адже вишивка – це таїнство, узори – закодовані послання наших предків.