Паспортизація підприємств – спроба адміністративного тиску на підприємця

Громадське об’єднання «Українська справа» вважає, що під наміром паспортизувати підприємства тернопільська влада намагається отримати конфіденційну інформацію. З якою метою?

«На виконання протокольного доручення наради при голові обласної державної адміністрації від 14 березня 2011 року №13 щодо паспортизації підприємств області  Тернопільська районна державна адміністрація просить Вас подавати в управління економіки райдержадміністрації до 1 квітня 2011 року, а також щопівроку до 1 серпня 2011 року та до 1 березня 2012 року паспорти з оновленими даними на паперових та електронних носіях згідно форми, що додається», – листи з таким змістом та з підписами високих районних посадовців отримують останнім часом керівники підприємств області.

Виглядає так, що тернопільська влада не володіє станом справ в економіці краю. І це навіть тоді, коли в їхніх руках податкова адміністрація, органи статистики, дозвільна система, пенсійні і інші фонди, в кінці-кінців управління економіки у кожному районі, місті і області. Напевно ніхто в Тернополі не знає що фарфоровий завод, цукровий та ще багато інших відійшли у вічність, десятки чи сотні колись активних підприємств, які давали заробіток тисячам мешканцям області стоять руїною. І навіть маленький пересічний українець добре поінформований чому зупинилося те чи інше підприємство, хто його новий власних, якої він національності і до якої політичної партії належить.

А нова влада цього бач не знає. Тому й, напевно, виникло протокольне доручення глави облдержадміністрації аби дізнатися про те, що невідомо владним інституціям. Паспорт підприємства – це такий собі документик, який мав би розповісти владі про все: який власник і якою часткою майна володіє на підприємстві, якими земельними ділянками користується, куди збуває продукцію і якими інвестиціями користується. Та ще багато іншого, такого, що могло б зацікавити будь-кого хто володіє зайвими грішми і хотів би їх вдало вкласти, чи має добрих юристів – спеціалістів із рейдерських захоплень. У всякому разі інформацію збирають зі всіх – і з тих хто ледве на ладан дихає і з тих хто успішно розвивається (напевно таких взагалі не існує у сучасних економічних умовах).

Чинним українським законодавством чітко визначено періодичність і форми звітності, які надають суб’єкти підприємницької діяльності до контролюючих органів. Перелік звітних документів є чітко визначений. У ньому відсутні посилання на протокольні доручення глав державних адміністрацій.

У засобах масової інформації була подана інформація про паспортизацію промислових об’єктів, які в силу різних обставин не працюють, працюють збитково, мають заборгованості перед бюджетами та із заробітної плати. При цьому не вказувалося про механізми збору інформації до цих паспортів. Напевно, у держави є достатньо інституцій, які в змозі опрацювати звітну інформацію від суб’єктів підприємницької діяльності і зробити певний аналіз про його реальний стан і діяльність. Виникає сумнів, чи вміють сьогодні державні чиновники користуватися звітністю, аналізувати і прогнозувати. На підставі якої інформації готуються програми соціально-економічного розвитку регіонів?

А може голови районних державних адміністрацій запопадливо вислуговуються перед головним обласним чиновником і з власної ініціативи розіслали листи з проханням подати паспорти. Непогана нагода зібрати цікаву комерційну інформацію. А вона  коштує непогані гроші. Чи не стане паспорт підприємства черговим джерелом збагачення чиновника і новою ланкою у корупційних схемах. Про це ми можемо лише здогадуватися. Але в будь якому разі інформація, яку хочуть отримати для паспорту підприємства носить виключно конфіденційний характер і збір такої інформації не належить до повноважень органів державної виконавчої влади і є порушенням чинного законодавства.

Громадське об’єднання  «Українська справа» сподівається що обласна прокуратура дасть належну оцінку як протокольному дорученню наради при голові обласної державної адміністрації від 14 березня 2011 року №13 так і діям посадовців районного рівня, які перевищують свої повноваження і займаються збором конфіденційної інформації від суб’єктів підприємницької діяльності.

Паспортизація підприємств є нічим іншим як ще однією спробою адміністративного тиску на підприємництво. Бо навіть при спробі відмовитися від надання такої інформації владні чиновники погрожують перевірками, штрафами або іншими неприємностями.

Наступ на українського підприємця продовжується. І чим більше наступає окупаційна влада тим більше людей замислюються: а чи варто для такої влади платити податки?