Часто міняючи партнерів, люди перетворюються у секонд-хенд

Чимало людей,  плануючи поєднати свої долі у шлюбі, відвідують спеціальні «науки», на яких мають остаточно усвідомити відповідальність свого наміру.  Однак статистичні дані свідчать про те, що попри таке застереження,дуже багато пар розлучається. При цьому, є можливість не лише документально розірвати шлюб через відділ розлучень.  Сьогодні люди можуть розлучитися і «церковно». Серед інших безпосередніх пастирських обов’язків отця Євгена Заплетенюка– зустрічі та розмови з людьми, які стоять на дорозі перед розлученням.

Багато людей сприймає шлюб не як Таїнство, а як красиву традицію, каже отець Євген.

–       Сьогодні в Церкві (принаймні, нашій) ще немає певних служб моніторингу і ведення статистики щодо розлучень, та здійснених у ній шлюбів. І, як на мене, даремно. Така робота змогла б виявити реальний стан справ, оглянути певний духовний переріз нашого суспільства, або, принаймні, якоїсь її частини. Я не знаю конкретної цифри кількості розлучень, однак охочі обвінчатися навіть у нашому центральному тернопільському храмі є не завжди, а от тих, хто хоче розлучитись – завжди є достатньо. В першу чергу тут зустрічаються люди, які планують вступати у шлюб вдруге.

Щодо причин, які штовхають подружжя на такий серйозний крок, отець вважає, що це, передусім, інфантилізм, духовна і емоційна незрілість, небажання разом працювати над будівництвом власного щастя.

–       Ми усі хочемо змін у житті, але при умові: змінюватись буду не я, а мій партнер. Тривалість шлюбу у такому випадку залежить від того, хто з молодят менш терплячий, або хто швидше наважиться таким кардинальним способом вирішити проблему власного невдалого шлюбу. Люди забувають, що розлучення –  небезпечний, ризикований і невдячний спосіб утекти від помилок попереднього життя. Розлучення –  це величезна життєва трагедія, яка повинна навчити нас мислити по-дорослому. Кожному з нас треба вчитися переводити наш погляд з обставин, з людей які нас оточують, чи з людини, якій ми обіцяли вірність до гробу, на самих себе. Зручніше мати офіційного винуватця наших невдач. Однак винуватець один – «я сам» чи «я сама». Без зміни ставлення до життя, справжнього покаяння, людина приречена на чергове розлучення.

Чимало людей часто змінюють партнерів у пошуках досконалості. Люди шукають та перебирають собі партерів з таким настроєм, з яким вони копирсаються у «секонд-хенді». Вони помилково думають, що ідеальну людину треба просто знайти. Натомість, Бог хоче, щоб ми працювали над собою, і спільно, у парі, допомагали один одному ставати кращими, розкривати у собі невідомі, інші грані характеру і розуму, врешті – щоб максимально доповнювали одне одного.

Усі ми – однаково недосконалі, та спотворені пристрастями грішники. Однак, шлюб – це найкраща можливість об’єднатися двом недосконалим людям для того, щоб разом працювати над будівництвом спільного і великого власного щастя. Саме у законному шлюбі недоліки однієї людини можуть бути компенсовані добрими рисами її подружнього партнера. Щасливе сімейне життя – це не дарунок з неба, а довга і кропітка праця людини на будівництві домашньої Церкви.

–       Через скільки років чи місяців після вінчання «закохані» пари зазвичай розлучаються?

В залежності від причин, що змушували людей свого часу побратися, у свій час приходить до них усвідомлення власної «неготовності» брати на себе відповідальність за будівництво родини. Чим більш зрілий партнер – тим стабільнішим буде шлюб.  Дитячість у характері та вчинках подружжя  підвищує ймовірність того,  що їхній шлюб  стане тягарем та розчаруванням. Якщо ж ви переконані, що все настільки жахливо,  можлива лише «ампутація» – це просто  прискорений початок кінця вашого особистого щастя.

–       Які причини розлучення є прийнятними з точки зору Церкви ?

–       Церква завжди проти розлучень. Єдність двох людей, які у храмі отримали благословення на подальше спільне життя – це вже позачасова єдність, і позаземне єднання, яке має свій відбиток і у вічності. Те, що відбувається між двома людьми під час Таїнства шлюбу, Церква вважає онтологічним злиттям двох іпостасей: «двоє в єдину плоть» – як писав про це апостол Павло. Ніщо земне не може стати на заваді нашому щастю. Люди недосконалі: хтось п’є, хтось зловживає азартними іграми, ще хтось – б’є дружину, колекціонує коханок… І кожен з таких випадків цілком справедливо можна розглядати як підставу для розлучення. А можна і не розглядати. Виявлені проблеми – це зовсім не причина замінити одного чоловіка на іншого. Швидше навпаки. Це причина почати вивчати свого партнера під іншим кутом: хто він, що йому подобається, чому він став таким, чим я можу йому конкретно допомогти?

Психологами доведено, що набагато частіше чоловіки страждають від поганих дружин, і через це пиячать, аніж дружини страждають від схильних до алкоголізму чоловіків.  Тож, говорити про конкретні підстави для розлучення можна лише  в рамках конкретної сім’ї. Те, що може бути підставою до розлучення в одній родині – в іншій ніякою підставою не може бути. Існують певні ситуації, при яких залишатися в шлюбі означало б не просто нести свій Хрест, а стати самогубцем.  Приміром, коли партнер хворий на СНІД – жити з ним небезпечно. Якщо  чоловік б’є, знущається  – жити з ним також не варто. Коли Христос говорив про шкідливість перелюбу, він не рекомендував розлучення категорично. Він дав можливість самостійно приймати таке рішення. В багатьох випадках люди прощають один одному навіть зради, і щасливо живуть далі. Благодать Божа допомагає усім, хто її потребує та шукає.

–       Скільки разів протягом життя можна одружуватися-розлучатися (з церковної точки зору). Якщо розлучили раз – отже розлучать і вдруге, втретє?..

–       Оскільки більшість з нас – погані християни,  ця недосконалість залишає свої відбитки на усіх аспектах життя, в тому числі –  на сімейному. Людина, яка щоденно згинається під тягарем пристрастей і гріхів, не може бути повноцінною. Гріх – це хвороба, яка ранить нас, а це відбивається на поведінці. Бажання розлучатися – це диявольське бажання. Сам сатана є батьком брехні, розбрату, підступів, ненависті та деструкції. Мова не йде про випадки, коли розлучення необхідне з об’єктивних причин. Зовсім інша справа тоді, коли люди «не зійшлись характерами», і нічого не хочуть робити, щоб все-таки «зійтись». Церква дає людям аж три шанси. Це втричі більше, аніж необхідно для нормальної і адекватної людини. Однак другий і третій шлюб – це не норма, а поблажливість до людей. Не факт, що наступні шлюби виявляться щасливішими за попередній. Церква каже: хочеш бути щасливим – пробуй, але змінюйся. Чергові стосунки  мають будуватися на досвіді попередніх.

–       Як запобігти розлученню? Чи маєте власні «рецепти»?

–       Пригадуєте класичну розповідь про допотопних людей, які, отримавши з блискавки вогонь, змушені були підтримувати ватру цілодобово? Це добрий приклад ставлення людей до сімейних цінностей. Ми не маємо права, лиш вступивши в шлюб, вважати, що все головне для свого щастя ми вже зробили, з весільного рушника все тільки починається. Найкраще людині мати у житті все – і сум, і радість, і бідність і багатство. Добре мати поруч таку людину, з якою можна було разом все це переживати: подвоювати радощі, та розділяти наполовину усілякий сум і скорботи. Ні врода, ні фінансова спроможність, ні батьки, ні ідеальні статеві стосунки не рятують сім’ї від розлучень. Рятує тверезий розум, побожність, взаємна повага, реальне бажання знайти вихід, часом йдучи на поступки навіть очевидно неправій людині. А це все не народжується «просто так», над цим потрібно працювати все життя. Для того, щоб ваші діти ніколи не розлучалися – треба їх готувати до повноцінного життя ще змалку, показуючи власний позитивний приклад, навчати поваги, і навіть благоговіння, перед протилежною статтю та перед святістю шлюбу. Сьогодні діти часто виховані на помилковому батьківському переконанні, що розлучення – це вихід зі складного сімейного становища.

–       Яке розлучення має передувати: офіційне державне, чи, все-таки, церковне?

Зазвичай, люди звертаються у Церкву тоді, коли цивільне розлучення уже в них є оформленим, а документи від архиєрея виробляються вже на основі документів з відповідних державних органів. Хоча, завжди є й винятки. Є люди, які побрались тільки в храмі, то у них, очевидно, все по-іншому. Робота з людьми – це кожного разу унікальна, в чомусь і творча робота, яка не терпить конвеєрного підходу.

–       Куди звертатися тим, хто таки зважився на церковне розірвання шлюбу, які документи потрібно мати, і як здійснюється сам обряд церковного розлучення?

Власне кажучи, жодного «обряду церковного розлучення» взагалі не існує. Насправді церковне розлучення, –  це доволі приземлена паперова процедура, під час якої члени суду з максимальною пильністю вивчають усі особливості життя конкретної сім’ї, та на основі цього приймають рішення про те, чи достатньо підстав оголосити з канонічного погляду сім’ю розлученою, чи ні.  Часто серед причин, які люди вважають важливими для власного розлучення, немає жодних причин, які б вважала такими Церква. Саме тому сьогодні й існує єпархіальний суд. Після детального дослідження ми зможемо засвідчити, або ж спростувати складність конкретного життєвого випадку, а також, дати рекомендацію щодо того, як поводись цим людям далі.

Якщо бачимо об’єктивну провину одного з членів сім’ї (скажімо, подружню зраду), то право нового церковного шлюбу може отримати тільки зраджена сторона, і аж ніяк не винуватець. Довідка про церковне розлучення – це документ, який засвідчує право, або можливість, отримати нове церковне благословення з новою сім’єю. Для того, щоб почати процес оформлення церковного шлюбу, людям потрібно, в першу чергу, звернутися у той храм, де вони вінчались, і розповісти настоятелю про своє бажання. Він порадить як, де і коли можна потрапити на прийом до єпархіального Управління. Потрібно буде підібрати пакет документів, які окрім засвідчення особи, ще зможуть підтвердити факт та деталі вашого вінчання. Потім складається протокол, у якому фіксується розповідь про ваше життя і його особливості. Після здачі всіх необхідних документів ваша справа буде розглядатися протягом кількох тижнів, після чого вам буде повідомлено рішення архиєрея: є благословення, чи немає. Дуже часто люди звертаються до церковного суду вже «по факту» власного розлучення, та співжиття з новою людиною. Така процедура відбувається швидше. Особливо тоді, коли люди хочуть в скорому часі отримати нове церковне благословення. Зауважу, що ця процедура не є безкоштовною, а кошти отримані від пожертв йдуть на оплату багатьох потреб Церкви, та на утримання діяльності єпархіального Управління. Ніхто з працівників суду їх собі не привласнює. Сума оплати різниться від конкретної Церкви, і навіть – від конкретного єпархіального Управління. Головне – не звернутися до шахраїв, які використовуючи людську необізнаність у цих питаннях, хочуть нажити собі капітали.

–       Які поради даєте тим, хто одружується, розлучається?

–       Тим хто одружується, я раджу не одружуватися, а тим хто розлучається, я даю пораду – ніколи не розлучатися  Спілкуючись з молодятами і вже з досвідченими сімейними парами, я намагаюся з’ясувати їхній духовний  вік. Часто мене приємно дивують молоді люди, які у своєму ставленні до шлюбу є доволі категоричні, свідомі, знають навіщо це їм. Якщо ж пара підходить до вінця з чіткими егоїстичними принципами – «я хочу бути з тобою, бо мені з тобою добре, бо ти приносиш мені найбільше насолоди серед усіх інших», то я вже наперед можу передбачити з ними швидку зустріч в інших умовах – в нашому церковному суді. Я ніколи не бажаю людям любові, бо це слово давно вже опорочене піснями, віршами, егоїзмом, блудом, та інфантильністю. Натомість вважаю, що коли молоді люди будуть мати бажання збудувати міцну домашню Церкву, освячену Духом Святим, то Сам Бог дасть їм все найважливіше, в тому числі й – справжню Любов. Без цього фундаменту щастя не побудуєш. Багато людей вважають, що для «якості» шлюбу визначальне значення мають статеві стосунки. Це не так. Основне, що може відбутися між двома людьми протилежної статі – це любов, освячена Христом. Ну, а секс – дуже нестабільний фундамент. Зазвичай він стає лише причиною для розлучення.

 

Отець закликає читачів «Погляду» любити своїх половинок справжньою християнською Любов’ю, побудованою не на плотських слабостях, а на повазі, довір’ї, бажанні духовного зросту та взаємному щирому збагаченні один одного. «Немає більш нещасливішої істоти в світі, за самотню людину» – переконаний він. Тому радить працювати над собою та не втрачати віри.

Для повноти інформації зауважимо, що станом на сьогоднішній день за даними відділу розлучень Тернопільського РАЦС розлучитися протягом поточного року виявило бажання 285 пар. Однак, за даними відділу, це надто зменшене число, адже згідно із зміною до закону у липні 2010 року, більшість розлучень здійснюються у судовому порядку. То ж повнішу інформацію можна буде отримати на початку 2012 року.

Ольга Терещук