Тарас Сливка зі Збаража: «Що заважає нам годувати пів світу зараз?”

Неспокійна сучасність змушує багатьох молодих людей впадати у відчай. Адже для того, аби чогось досягнути у житті, потрібно не лише вступити у «свій» вуз, але й потім працевлаштуватися, отримавши бажану роботу.   Я завжди із задоволенням спілкуюся із людьми, які віднайшли себе, і замість того, щоб нарікати на «вимушену» роботу, яка не приносить задоволення, все ж знаходять те, що підходить саме їм.

Вселяє віру у майбутнє юнак, із яким познайомилася нещодавно. Збаражанин Тарас Сливка обрав фах, пов’язаний із сільським господарством. І хоча зараз він – ще студент четвертого курсу двох факультетів ВП НУБіПУ Бережанського агротехнічного інституту,  його запал винагороджено.  Потужний агрохолдинг днями зробив йому пропозицію  прийти до них на співбесіду. Та, як кажуть у народі: «Під лежачий камінь вода не тече».   Тож цілком зрозуміло, що Тарас Сливка цілеспрямовано наближається до своєї мети.

–          Ніколи не міг подумати, що моя майбутня професія буде пов’язана із сільським господарством, адже, коли був ще дитиною, в мене були інші мрії. Не такі як у решти дітей: «хочу бути космонавтом, міліціонером, лікарем…»  На той час найвеличнішою для мене була професія священика, саме такі люди вражали своїм розумом й мудрістю мене в дитинстві.

Фактично до самого вступу у інститут я абсолютно нічого не знав про сільське господарство. Інколи мені навіть було ніяково через те, що мої одногрупники випереджали мене у знаннях лише завдяки тому, що вони родом із села. Однак завдяки зусиллям викладачів мій багаж теоретичних знань  суттєво збільшився, і я почав навіть випереджати інших студентів.

Хлопця дивувало те, чому викладачі стверджують, що аграрний сектор перебуває у критичному стані,  що в державі існує дуже багато проблем ведення господарства, застарілі технології, відсутність потрібної логістики, застарілий інвентар техніки. «Ми  споконвіків були хліборобами, годували пів Європи, це ще на ті технології…. Що заважає нам годувати пів світу зараз?», – міркував він.  Тож взявся ретельно досліджувати дані проблеми і шукати шляхи їх вирішення.

–          Участь у проектах агрохолдингу «Мрія» беру не вперше, весною проходив конкурсне стажування в їхньому логістичному центрі, дуже сподобалось. Через місяць мені запропонували роботу, але чомусь в той моментя не наважився йти працювати,  оскільки закінчив лише третій курс, хотілоя  ще побути студентом…

Після проходження стажування періодично переглядав  сайт агрохолдингу. «Мрія» мене цікавить як один із найпотужніших агрохолдингів та  лідерів ведення інноваційного господарства в Україні. На початку жовтня побачив новину про проведення семінару «АгроПерспектива- 2011». Спочатку вагався, чи варто подавати заявку,  оскільки було сказано, що семінар для представників агрономічних спеціальностей, а моя спеціальність – більш інженерна, але відкинув сумніви й «пішов на абордаж» .  Потім пролунав несподіваний дзвінок від представника холдингу, з яким я поспілкувався. А через декілька днів –  зателефонували ще раз і повідомили, що я пройшов на «АгроПерспективу-2011». Моїй радості не було меж!

Семінар, який відбувся на Тернопільщині, тривав з третього по шосте листопада.  Організатори із двох сотень робіт, надісланих на конкурс, обрали тридцять найкращих, і саме їхні автори мали змогу взяти участь у семінарі. Серед щасливців, які завдяки своїй зацікавленості агропромисловістю,  власній цілеспрямованості та наполегливості, взяли  участь у ньому, опинився і Тарас Сливка. Протягом чотирьох днів студенти, яких обирали з-поміж двох сотень претендентів, мали змогу підвищити свою кваліфікацію, отримати не лише новий досвід та знання, але й мати можливість стати стипендіатами програми «Завтра.UA» Фонду Віктора Пінчука. Незмінним досвідом для них також  стала екскурсія на виробництва агрохолдингу Івана Гути «Мрія».

–          Попри те, що зібрались люди зі всієї України, всі такі різні, у кожного свій статус – дехто працює на хорошій роботі, дехто вже повноцінний сім’янин, а ще дехто просто студент – випускник, попри усе це ми не лише знайшли спільну мову, ми дійсно подружились, – розповідає Тарас.  – Дуже порадував візит на виробництво, а саме у логістичний центр – м. Хоростків, Гусятинського району, де ми змогли побачити й випробувати найсучаснішу сільськогосподарську техніку світових брендів, головний офіс та картоплесховища у селищі Васильківці того ж району. Також ми  побували на двох найсуча0сніших елеваторах  та насіннєвому заводі в Гусятині та у селищі Дернівка, де ознайомились із методами очистки та збереження зернових. Наш колектив настільки здружився за ці дні, що ми навіть співали разом українських пісень. Найактивнішими «співаками» звісно ж були представники Тернополя та Львова (а точніше – я та мій друг Лакіш Олег).

Під час семінару ми не лише слухали лекції й їздили на виробництво, також була передбачена робота в командах по принципу «Case studies». Суть цієї роботи була у вирішенні певних професійно-спрямованих завдань по агрономії, після чого ми презентували наші напрацювання у вигляді доповіді. Тобто ми не лише слухали доповіді фахівці, але й самі али змогу висловитися.  Щовечора ми отримували завдання, яке вже на наступних день мали презентувати.

Наші напрацювання оцінювали організатори, після чого вони відібрали з тих  тридцятки кращих ще десять «найкращих»,  яких  запросили на співбесіду до директора по виробництву. Мені пощастило увійти в ту десятку. Співбесіду ми пройшли, на даний момент чекаємо чекаємо дзвінка від представників. Якщо все буде добре, можливо за декілька днів ми вже будемо повноцінними працівниками агрохолдингу «Мрія».

На думку Тараса Сливки в Україні має проводитись побільше таких освітніх проектів на державному рівні, адже саме  вони стимулюють молодь й спрямовують її у вірне русло. Якщо буде можливість для самореалізації, то зацікавлені  у розвитку, цілеспрямовані молоді люди обов’язково скористаються таким шансом.