У ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брало участь майже 3 тисячі мешканців Тернопільщини

Одним з тих, хто першим прикрив своїм серцем розбурхану атомну стихію, був пожежник Віктор Кибеник, який у трагічну ніч з 25 на 26 квітня 1986 року чергував на 4-му енергоблоці і не повернувся додому, – пише ІНТБ. За перший після аварійний рік ядерна смерть забрала тисячі людей.

Із травня 1986 року для ліквідації наслідків катастрофи було призвано на службу тисячі й тисячі чоловіків. Світ тремтів від атомного страху, а люди в погонах були у той час в епіцентрі атомної катастрофи, дізнавалися правду про її масштаби. Десятки військових частин оточили ЧАЕС. У ліквідації наслідків аварії брали участь майже три тисячі мешканців Тернопільщини.

Містом-мумією іноді називають Прип’ять: є тіло, але немає душі… Дерева ростуть на дахах, у хатах, на бетоні, всюди…У цих будинках немає вже нічого цінного, як переконують самосели: увесь метал давно продали, не кажучи про цінніші речі. Зараз у місті зовсім тихо.

Пройшла чверть століття, а катастрофа у Чорнобилі залишається найбільшою та найбільш руйнівною атомною аварією в історії, та правдиво названа як технологічна катастрофа 20-го століття. Проте люди, які там втратили здоров’я, від держави всього обіцяного не отримують.

Українці не можуть знайти однозначної відповіді – що для нас Чорнобиль сьогодні: чи страшна катастрофа, чи урок на майбутнє, а чи потенційне золоте дно. Держава постійно шукає гроші на різноманітні охоронні об’єкти, тому теж не має часу на чітку позицію.