В Тернополі будується храм антихриста?

Дивна секта, що має самоназву християни римо-католики, а по вченому – маріаньці, влаштувалася в самому центрі Тернопільського парку культури «Відродження».  Вже стає звичним, що релігійні угрупування свавільно, та також у небезкорисливої змові з владою, захоплюють землі місцевих парків, де розгортають будівництво своїх культових об’єктів.
Хрестатий  частокіл конкуруючих боготребних споруд, уособлюючи велич загробного світу, щільною мережею розподілив  усе  місто за зони  конфесійного впливу
Парк культури «Відродження», місце масового активного відпочинку мешканців, виявився черговою жертвою дербану з усіх його боків. Зі сходу різонула паркової земельки Українська православна церква Київського патріархату, з прицілом протягнути Хрестний шлях через весь парк – від масиву до масиву. З півдня, праворуч від центрального входу вже застовпили хрест – розп’яття представники досі невідомої, Лемківської церкви. Навесні там немилосердно рубонуть берізки та грушки – буде споруджений колоритний храмик. У глибині колишньої річкової заплави – з північного боку паркової зони, осліплюючи  грішників золотими сонячними зайчиками, причаївся храм УГКЦ.
Тупо, з безмежною нахабністю, зневажаючи всілякі соціальні та духовні закони, на  водному джерелі «Тернопільське джерело», що охороняється державою, відгородивши кам’яно-залізним парканом захоплену центральну частину території парку, впритул прилягаючи до популярного концертного спорудження «Співоче поле», орудує група фанатично налаштованих, підозрілих особистостей, зманюючи довірливих простаків і віруючих з найближчих парафій.
Кілька днів на тиждень, у парку лунають багатогодинні, різноголосі розспіви під гудіння електрооргана, гугнявий бубнеж самопризначеного «священного чину», значно посилені потужними  акустичними системами. За темними скельцями побудованого церковного ангару, з наспіх прішпандериним хрестокуполом, скорчившись на крижаної підлозі як застиглі  вареники,  купка релігійних страждальців, чекає кінця цього грішного світу ….
Ця горезвісна навала почалося кілька років тому, коли кілька активно віруючих бабусь, та їх загадкові закулісні маніпулятори  , втекли з сусіднього храму УГКЦ після вчинення там декілька внутрішніх свар . Очолювані кмітливою прибиральницею банку,  яка несподівано оголосила себе пророчицею, посередницею наказів з царства небесного і її спільником  святої справи – згорбленою, клишоногою людиною, з злодійкувато бігаючими, відчуженими від цього світу  очима, – рішуче розвісили різнокольорові стрічки на стару, гіллясту яблуню, яка розкинула густу крону над  криницею, що  колись живила зниклу в сучасних каналізаційних трубах середньовічну річку Рутку. Такого роду давньоязичницька  радість була ознакою того, що якась безгрішна дівчинка, попиваючи тут водичку,  раптом«побачила» Матір Божу Марію, що сиділа на цій самій яблуні, з якою   мала честь вступити в неодноразові бесіди та  отримувати  знамення ..
Причетна до потойбічних сил «пророчиця» взялася тлумачити події та збирати навколо цього «чуда» довірливих співучасників. При цьому вона вдавалася не лише до добрих релігійних казок, а й залякувала й проклинала недовірливих  – тих, хто сумнівається –  всіма силами небесними.
До праведної справи облаштування святого місця  з часом підключилися кілька чоловік, що стоять на обліку в місцевій психіатричній лікарні. Їх під виглядом «зцілення» почали жорстоко експлуатувати. Саме вони складали «чутливу, емоційну масовку» ефективно реагуючи на обрядові маніпуляції.
Молоду людину, на им’я  Андрій, сім’я якого потрапила під вплив «великих небесних» пророків,  теж було втягнуто в це  окультне середовище.

З великими труднощями відірвавшись від цого “святого братерства” він розповів, що в секті застосовується чаклунство і психотропні засоби., В результаті  їх вживання  під час  проведення культових обрядів у нього стався психічний зрив .Він опинився в психіатричній лікарні, з якої  ледве вирвався… Там є «свої люди» причетні до секти – розповідає Адрій – вони планували проколоти мене «вітамінчиками», після чого я повинен був стати на справжню духовну стезю »…
Відношення між віруючими в цьому  релігійному зібранніі дуже складні – плітки, стеження, наклепи …. Чим більше ти божевільний під час молитви і віриш божевільним забобонам та  несунітницям, виявляєшь кроткість і слухняність, особливо коли треба здавати гроші – тим більше ти вірний. Якось, випадково, підслухав розмову про те, що в  причастя додають заговорені кров жіночих місячних та чоловіче сім’я. Мені  стало огидно, й тоді   я перестав брати участь в  цьому таїнстві. Замість цього, пив освячену воду … Але раптом опинився в психіатричній лікарні» …
Отже Адрій  впевено стверджує, що  у парку діє  дуже небезпечна секта, за якою стоять невідомі покровителі. «Ці люди збираються прибрати «Співоче поле»і на його місці побудувати найвищий храм у Тернополі .- каже Андрій.
– Перед минулим святом – Днем міста, сектанти навмисно перерубали електричний кабель що йшов до естради, для того… щоб звільнити людей від гріха, в який вони впадають, приймаючи участь у святі ….

Люди в цьому зібранні на джерелі злобні, заздрісні та агресивні .Але за загальним гуртом віруючих ховаються зовсім інші сутності … ..
Є цілком імовірне припущення, що під виглядом християнських обрядів, там проводиться «таємна меса для тих що обрані», де користуються живою плоттю та свіжою  кров’ю …
Одного разу я запитав пророчицю – чому потрібно було будувати храм у ямі, продовжує свою розповідь Андрій  -коли всі християнські храми будують на підвищенні – вона відповіла, що їй наказано, що  саме сюди прийде істинний бог і ми готуємося отут його зустрічати …

От тоді мені  стало по справжньому  моторошно. Я зрозумів хто цей «істинний бог», побачивши, як вона накладає на себе перевернуте хресне знамення. Це підтвердив,   вислизнув при поклонах її натільний хрестик, лукаво перевернутий до гори низом. » …
Заінтригований такою містичною передріздвяною  розповіддю колишнього сектанта, я мимоволі рушив оглянути місце майбутнього пришестя «чорного царя, що іменується в пророцтвах – антихристом».
У вечірньому парку, переливаючись хвилями яскравих різнокольорових вогнів миготливої,  біжучої новорічної ілюмінації, що обплутала  будівлю вище описаної церкви,. Вона  заманливо блимала,  дивно контрастуючи з величезним розп’яттям вмираючого Христа, що підноситься над цим електричним бедламом, болісно й похмуро дивлячись на це дійство з відчайдушною докорою … ..

Володимир Мовчун