Забагато мисок на столі та наглянцовані чоботи тернопільських акторів критикувала театрознавець

Нещодавно у Тернопільському драмтеатрі ім..Шевченка відбулася прем’єра вистави «Кайдашева сім’я». Охочих її подивитися виявилося набагато більше, ніж може вмістити зал. Квитки розкупили задовго до дня прем’єри. Своє незвичне для тернополян бачення повісті Нечуя-Левицького презентував заслужений діяч мистецтв України Вадим Сікорський.

Бачила виставу і на громадському перегляді, і в день прем’єри, Марта Михайлівна Подкович – тернопільський театрознавець, заступник директора Тернопільського музичного училища ім. С.Крушельницької. Своїми враженнями, зауваженнями та емоціями вона поділилася з «Поглядом».

–       На початку вистави сумнів у мене викликало музичне оформлення, – критикує Марта Михайлівна. – Адже сценограф використав арію «Де згода в сімействі» з опери «Наталка-Полтавка». В ній йдеться про мир у родині, а не про такі чвари, як у Кайдашів. Мені так видалося, що цю арію тернополяни саме так інтерпретували, аби виразити сарказм. Адже в цій сім’ї злагоди не було.

Нагадаємо, п’єса «Наталка Полтавка» розпочинається з таких слів:

Де згода в сімействі, там мир і тишина,

Блаженні там люди, блаженна сторона.

Їх Бог благословляє, добро їм посилає

І з ними ввік живе, і щастя їм дає.

Те, що від цієї родини Бог відвернувся, пані Марта «прочитала» і в оформленні сцени – символічно похиленому куполі дзвіниці.

– Лише пізніше я зрозуміла, що в філософському трактуванні цю мелодію в «Кайдашевій сім’ї» можна сприймати, як лейтмотив всієї вистави, – продовжує театрознавець Марта Подкович. – Картини прем’єри йдуть, як кадри, та режисер використовує цікавий прийом – об’єднавши їх всіх однією піснею. Це, як на мене, підкреслює спільну тему вистави.

Не дотриманий жанр п’єси

Щодо акторів, то пані Марта беззаперечно віддає належне їхній роботі. Вважає, що всі вони зіграли блискуче та талановито, в міру своїх можливостей. На її думку, Іван Ляховський в образі Кайдаша – це просто пряме попадання. А от Кайдашиха (Люся Давидко) створює забагато лементу на сцені і не дає можливості іншим акторам виразити себе.

– Я захоплююся нашими молодими акторами, – каже пані Марта. – Вони – перший випуск в нашому училищі 1998 року, тому мали велику школу і встигли ввібрати всю майстетрність від викладачів-«старожилів». Мені подобається, що вони імпровізують на сцені, шукають образ, стараються увійти в проблему епохи.

Не зовсім зрозумілим, на думку театрознавця, став і жанр п’єси.

– Акценти в «Кайдашевій сім’ї», під проводом режисера Вадима Сікорського, однозначно змістилися, – каже Марта Михайлівна. – Адже заявлений жанр має бути витриманий, а на прем’єрі було занадто багато моментів комедії. Чи то так актори захопилися… Особисто я би віднесла виставу до жанру побутової драми.

Художнє оформлення – надто сучасне

Пані Марта поділилася з «Поглядом», що художнє оформлення сцени їй видалося не зовсім зрозумілим.

– Мені кинулося в очі те, що сини Кайдаша були взуті в наглянцовані чоботи. Але так, як вони за сценарієм – хлопці-роботяги, то взуття можна було б трохи припорошити, – радить театрознавець Марта Подкович. – Адже це правда життя в натуралістичному вигляді.

Також мене дивує, що режиссер допустив таку велику кількість горшків на столі в Мотрі. Адже колись була лише одна макітра на столі, горщик, і всі разом їли з них, а не так, як тепер – кожному окрема миска.

На сцені був збережений стиль тодішньої епохи: віз, тин, макітри. Але одяг дівчат, котрі ще тільки були нареченими синів Кайдаша, не відповідав їхньому статусу молодиць, оскільки вони замість стрічок були уже перев’язані хустинами, як одружені жінки. Крім того з-під хусток додолу спускалися коси, а це теж не відповідає давнім звичаям. Театрознавець спеціально заради дослідження даного моменту в стилі одягу ще раз перечитувала п’єсу Нечуя-Левицького. Вона вважає, що не варто допускати таких різких контрастів і розбіжностей з минулим. Якщо вже робити сучасний стиль одягу, то й весь антураж мав би бути інтерпретований.

Найкращий епізод

Найбільше у виставі театрознавцю сподобався епізод «Німа сцена» – коли Кайдаш приходить до кума в шинок. Дует Ляховський-Стецько тут грає філігранно тонко, показуючи соціальну проблему твору. Адже коли згорьований Кайдаш приходить до кума, той з розумінням ставиться до його проблем, знає, як підтримати друга – наливає тому чарку. Варто тут відмітити особливий талант Ляховського, бо добре видно, що кожного разу Кайдашу все важче і важче йти до кума, його обсідають клопоти та сімейні негаразди.

– У цій сцені можна відчути підтекст – пряму паралель з нинішнім днем, – каже Марта Подкович. – І хоч актори не уподібнилися до нинішньої влади і не несли «отсєбятіну», а режиссер не допустив політичних нот у виставі, але асоціація таки проглядається, «прочитується», особливо у роздумах кумів про гору. Ця сцена, де відбувається п’яна розмова чоловіків, особисто для мене стала родзинкою «Кайдашевої сім’ї». Вона майже безсловесна, але піснею сказано все: «По той бік – гора, по цей бік – гора…». Треба віддати належне акторам та режиссеру – тут є театр, адже тут можна відчути не тільки емоції. Це саме те, для чого ми ходимо на вистави!

Люба Вовк, “Погляд”