Заручниками ризику стали діти на Тернопільщині

Їх шкільний автобус підвозить тільки до переїзду, а далі малеча долає колію самостійно – на свій страх і ризик, говориться в сюжеті ТСН. Дванадцять учнів з села Поплави розпочинають день із ранкового марафону.

Два кілометри – на чужих плечах, на власних ногах та батьківських велосипедах. Кінцевий пункт – залізничний переїзд.Тут уже – як вийде – перебігають, переходять, перестрибують.

У село Поплави шкільний автобус їздить, та не доїжджає. Перед залізничним переїздом зупиняється і чекає, поки діти самостійно подолають колію, хоч раніше роками возив учнів аж до села.

Водієві автобуса дітей шкода, але наказ є наказ.

Ті з батьків, хто не може проводжати дітей за два кілометри, увесь день не знаходять собі місця від хвилювань.

В свою чергу заступник керівника ВП Тернопільської дирекції залізничних перевезень Петро Саранчук пояснює, що не може бути автобусного рух, якщо переїзд не обладнаний звуковою,світловою сигналізацією.

Чому не облаштований регульований переїзд на цій колії, Тернопільська дирекція залізничних перевезень коментувати категорично відмовилася.

Ситуацію прояснили у міській раді Скалата, куди до школи возять сільських дітей.

Наталя Станьківська,міський голова м.Скалат, розповіла, що на запит до управління залізничних колій, отримали просту відповідь : « Панове, любой каприз за ваши деньги, це буде коштувати до двох мільйонів. От замовляйте , проектно – кошторисну документацію, проплачуйте гроші і ми вам тоді облаштуємо».

Ані у скарбниці маленького містечка, а тим паче у кишенях селян – таких грошей немає.

Батьки налаштовані рішуче. Кажуть, їм не залишають іншого виходу як шматок колії взагалі розібрати.