Олександр Столяров: «Мій Тернопіль. Вода, вода…»

Тернопільський краєзнавець Олександр Столяров розмістив на своїй сторінці в Facebook цікавий допис про джерела питної води в Тернополі з давніх часів.

“Старші люди говорили, що «чого доброго, а біди і води у Тарнополі завжди було вдосталь». І це правда! Вода у нашому місті ніколи не була проблемою, її вистачало, бо місто стоіть над семидесятиметровим по глибині підземним морем. Воно було оточене з усіх боків водою, а з під землі било немало джерел. Криницю зробити було дуже легко, особливо в низинах. Користувались люди окремо ще й технічною водою. На вул. Гусячій був зручний спуск до Серету, де водовози її набирали і розвозили по місту для господарських потреб, а чисту приберігали. У пісня 30-х років у виконанні Леоніда Утьосова ставила це питання руба: Удивительный вопрос.

Почему я водовоз?
Потому, что без воды,
и ни туды и ни сюды!

 

До води люди завжди ставились з великою шаною, тому з такою безмежною любов’ю облаштовували криниці. Найбільш цікаві криниці функціонували: за нинішнім бюстом Я.Стецька (ф.1), у лівому куті бульвару Шевченка, як глянути від драмтеатру (ф.2,ф.3) і перед годинником, як на універмаг дивитись (ф.4), на вже зниклій, але не стертій у людській пам’яті, Ринковій площі (ф.5, ф.) та на площі Казімежа (ф.6 – ф.9), в самому Домініканському Костелі (ф.10) і декілька навкруги нього…. Помпи (ф.11 – ф.14 – сучасні фото), чи колодці (ф.15) були мало не в кожному дворі і точно по декілька на кожну вулицю. Це, навіть, я ще пам’ятаю. Особливо ті дві, що стояли по вул. Острозького в низині на кутах єврейського Окописька. Будинок №39 (зараз 45), побудований (ф.16,ф.17) на цьому місці. Криниці були збережені, а одна з них є і до цього часу (ф.18). Як не дивно, а ці примітивні, як на наш час, пристрої і зараз потрібні людям. Перед ними частенько виникають черги, щоб водиці набрати, коли в крані немає води… Хоч водогони є у кожній квартирі, він напряму залежний від електрики. Колись співали:

Нам єлектричество пахать и сеять будет,
оно из недров нам всего добудет,
а мы лишь будем жить, да поживать,
помногу кушать и на кнопки нажимать.

Як не крути, а так, як в пісні, не вийшло. За то ми всі, як наркомани, міцно сіли на «голку», але на електричну. Без електрики життя міста може зупинитись. В тому числі через водопостачання. Це розуміли і, ставлячи замість помп колонки з водогону (ф.19), передбачливо не демонтовували існуючі помпи по території міста. І правильно робили, бо вже нема тої, що була, кількості джерел – бездумно позасипали, заасфальтували та забетонували. Зараз йде робота по відновленню колишніх відомих тернопільських криниць: за пам’ятником Стецьку, на колишній площі Казімежа, Театральній і Ринковій Площі (ф.20), та коло Катедри… В більшості, ця робота йде через необхідність підсилення туристичної привабливості нашого міста. Так, колодязь на колишній Ринковій Площі дуже старовинний і в глибині має замурований вхід до наших підземель (ф.21). Адже люди, що там колись ховались від ворогів повинні були мати, що пити. Ці відроджені криниці зіграють свою роль і в водопостачанні мешканців. Це добре! Тільки, на мою думку, для досягнення відчутнішого результату, необхідно було б доповнити ці дії ще й реставрацією всіх поки що існуючих в багатьох куточках помп.

Кажуть, найкраща – джерельна вода! На цьому роблять бізнес, привозячи її хто зна звідки -прдають і рекламують, як найчистішу. Люди вірять! Купують. При цьому, вода з крана продавцями джерельної обхаюється всіма силами.

Ненароком провів мій син дослідження. Купив тої цілющої джерельної води і запустив туди акваріумних рибок – дохнуть. Вистояв ту воду тиждень – дохнуть. А у вистояній три дні хлорованій воді з під крана – живуть, як в рідній стихії. Між іншим, і в набраній з нашого Ставу теж. Питання чому? Все роз’яснилося, коли опублікували результати проведених досліджень такої з дозволу сказати – джерельної води. Виявилось, що у воду, якою бойко торгують у наших дворах, щоб швидко не розводились бактерії, добавляють… антибіотик. Задумайтесь! Чи корисно нашому організму його постійне вживання? Чи не буде з нами щось подібне тому, що було у мого сина з акваріумними рибками? Я сказав, що думав, а висновки і дії кожен в будь-якому випадку робить самостійно. Всі чудово знають, що без води – і ні туди і ні сюди!

Р.S. Більшість світлин надані Т. Циклиняком, за що йому щира подяка”, — кінець цитати.