Плавець Сергій Лисобей з Тернопільщини: «У мене були поразки, але я не зупиняюся, оскільки маю ціль»

Україна багата розумними і талановитими людьми. На теренах нашої держави народжуються генії своєї справи. Відомі письменники, актори, режисери спортсмени та безліч багатих людей. Вони гідно говорять про свою державу та мріють про одне – щоби країна розвивалася і не занепадала. Один зі способів гідного вираження є спорт. Тернопільщина пишається відомими спортсменами, які достойно представляють нашу державу. Один із них – Сергій Лисобей, йому всього шістнадцять, а він уже майстер спорту України з плавання. У хлопця велике майбутнє. І він пишається, що українець.

«На плавання пішов, бо не хотів на морі плавати у крузі»

– Сергію, розкажіть про себе.

– Я – тернополянин, народився 4 лютого 2003 року. Навчаюся у 19-й школі. Напевне, як і всі діти, бігав, ріс, чогось особливого пригадати не можу. І любов до плавання ніколи не стояла на першому місці. На даному етапі я досягнув, скажімо, високих результатів, але це не кінець. Мені є ще куди рости і чого добиватися.

– Після закінчення школи думаєте про вищу освіту?

– Так, звичайно. Освіту буду здобувати. Проте на даний час чіткої відповіді, де навчатимуть, дати не можу. Розглядаю варіанти закордонної освіти, найімовірніше це будуть США. Мені подобається їхній рівень, ставлення до людей, як вони цінують тих, хто працює та навчається у них. Перспектив дуже багато. Хоча вимагаються результати вищого рівня, ніж у мене, тому будемо працювати. Україну в жодному разі не відкидаю, і якщо складуться обставини по-іншому, обиратиму наш ТНЕУ. Скоріше за все – економічний факультет.  

– Як з’явилася у Вас любов до плавання?

– Моя історія доволі смішна. На плавання пішов, бо не хотів на морі плавати у крузі (сміється, – авт.). Коли з родиною їздив відпочивати, я навіть не тримався на воді, тому поставив собі чітке завдання навчитися бодай тримати своє тіло на воді. Далі було кілька вдалих спроб і так я навчився трішки плавати. Мені сподобався цей вид спорту, і ось уже дев’ятий рік не покидаю цього заняття і думаю, що це вже частина мого життя.

– Коли прийняли рішення робити спортивну кар’єру?

– Це рішення було прийнято відносно недавно, оскільки в дитинстві важко щось вирішувати і більше покладаєшся на думку батьків. Коли поїхав на чемпіонат України, де здобув два перших місця, твердо вирішив присвятити своє життя спорту.

– Пам’ятаєте свої перші важливі змагання?

– Звісно. Це був перехід з оздоровчої групи у спортивну. Ті, хто показував найвищий результат, хто перемагав, того переводили у спортивну групу, де йшли посилені тренування, більш суворий нагляд тренерської групи. Я виграв і швидко отримав можливість перейти з молодшої спортивної групи у старшу. Не буду хизуватися, але мій потенціал бачили і я справді хотів тренуватися із сильнішими плавцями, щоби мати можливість конкурувати. Звичайно, не можу не згадати свої змагання в Німеччині, Словаччині. Там наша команда представляла Україну. Щоби ви розуміли, кожну область представляють найдостойніші плавці, і ця команда їде за кордон. У Німеччині посів перші місця на дистанції 50 метрів на спині, батерфляєм та 100 метрів вільним стилем. У Словаччині здобув дві срібні нагороди на дистанціях 50 метрів брасом та 100 метрів на спині.

«Після тренувань дуже хочеться їсти»

– Як стали майстром спорту?

– Спочатку я був кандидатом. Активно займався, старався показувати все вищі й вищі результати. У Дніпрі відбувся чемпіонат України з плавання. Там я завоював чотири медалі. «Золото»  здобув за плавання на спині. На останньому запливі показав один з найвищих результатів та виконав нормативи майстра спорту. Проте це ще не межа того, чого я насправді хочу. Звання майстра спорту здобути легко. Можливо, хтось подумає: так, йому добре говорити. Але наполегливі тренування – і ви можете також ним бути. Хочу переступити межу майстра спорту і піти вище. Першочергова мета – досягнути звання майстра спорту міжнародного класу, а згодом – заслуженого майстра спорту.

– Чи дотримуєтесь режиму?

– Якщо маєте на увазі їжу, то ні. На дієті ніхто не сидить та в жодному разі себе не виснажую. Вода витягує, напевне, це всі знають. Тому після тренувань дуже хочеться їсти. Я обмежую себе в цукрі, у важких вуглеводах. Плавання вимагає сили та витримки. Ми повинні бути заряджені енергією і зосередженими. Це не той вид спорту, де їдять по годинах та обмежують себе в калоріях. Проте є своя специфіка. Переїдати також не варто.

– Кого Ви вважаєте своїм кумиром?

– Відомого тернопільського плавця, а нині тренера Олександра Волинця. Радий, що він є моїм наставником. Він вміє вчасно сказати правильні слова і зробити правильні кроки. Олександр вважає, що кожен може поїхати на чемпіонат України і чогось надзвичайного він у цьому не вбачає. Найшвидше проплисти – і ти чемпіон, каже мій наставник. Після таких слів, напевне, з’являється максимальна впевненість, що це справді не так вже й важко, як здається.

– Хто фінансує Ваші поїздки на чемпіонати?

– Частково Федерація із плавання в Тернополі, частково школа, в якій я тренуюся. Після того, як федерація помітила високі результати тернопільських плавців і зрозуміла, що підростає вагома конкуренція та достойні кандидати, було закуплено тренажери, зробили ремонт у басейні, покращили умови для тренувань.

«Без віри я, напевне, зламався б»

– Кому вдячні за свої успіхи?

– Хочу подякувати своїм тренерам. Це Світлана Мазур – мій основний тренер, з нею я займаюся дуже давно. Саме вона побачила в мені перспективу і вірить у мене, бо без віри я, напевне, зламався б. Із Катериною Антонишин я тренуюся на даний час. Вона хороший мотиватор та непоганий психолог. Завжди знайде влучні слова. Вміє змусити проплисти з хорошим результатом. І, звісно, вдячний Олександру Волинцю за професіоналізм, за те, що вміє розвіяти страхи та сумніви.

– Ваше ставлення до конкуренції?

– Загалом нормальне, бо вважаю, що на перемогу заслуговує кожен. У мене були поразки, але я не зупиняюся, оскільки маю ціль. Кидати плавання через те, що хтось мене переміг, безглуздо. Маєте ціль? Тож не зрадьте її.

– Закликаєте займатися спортом молоде покоління?

– Звісно. А саме плаванням, тому що це найменш травматичний вид спорту. На даний час із 5 років уже набирають дитячу групу, де дітей привчають до порядку. Спорт – це життя! Я би дуже хотів, щоб діти, батьки вміли правильно розставляти життєві пріоритети. Здоров’я – це найцінніше, що ми маємо. Тож давайте будемо його укріпляти, а не губити. Довкола багато чинників, які псують нам його безкоштовно. Тому, на мою думку, укріпляти, загартовувати себе потрібно всім. Як казав один олімпійський чемпіон: «Вода не знає віку». Плаванням можна займатися професійно, а можна для себе. Головне, щоби вам це було у задоволення. Здорові люди живуть довше та й почуваються набагато краще. Подумайте про це.

Сергій Лисобей – вихованець Тернопільської ДЮСШ №1. Він щоденно тренується по кілька годин. Його рюкзак важить понад 4 кілограми, там усе необхідне, що повинен мати молодий плавець. Сім’я Сергія радіє його успіхам та покладає на сина великі надії.

Газета «Номер один» щиро радіє, що наше місто має ким пишатися. Бажаємо успіху молодому чемпіону та тримаємо кулаки у наступних змаганнях.

Соломія Вершиогора 

Джерело: Тижневик “Номер один”