Що для тернополян означає слово “незалежність” та чому вона так важлива?
До Дня незалежності України PEN Ukraine запускає нову рубрику, у рамках якої наші члени розповідатимуть про те, що для них означає слово “незалежність” та чому вона так важлива – для кожного з нас і для країни.
Першим своїми думками ділиться письменник з Тернопілля Vasyl Makhno.
“Якщо б сказати коротко, то незалежність – це відчуття гармонії зі світом та зі собою. Але стани незалежності вельми примхливі – вони змінні. Ти не можеш бути незалежним від себе, своїх думок, країни свого походження, мови, своєї родини. Якщо ти письменник, ти можеш упорядковувати ці стани власної незалежності, пишучи про важливі, на твою думку, речі, події, тощо. Байдуже, чи це теми суспільної ваги чи щось персональне. В літературі найціннішим є власний стиль вислову і власне бачення, тобто незалежний погляд. З роками у мене склалося переконання, що незалежним ти можеш бути тільки на письмі, бо в соціумі важче обороняти свою незалежність. Так було завжди. Соціум приглушує незалежність, така його настанова і природа. Чи завжди я був незалежним? Мабуть, що ні. Чи хто-небудь може сказати, що протягом свого життя не відчував тиску обставин? Гадаю, що також ні. Незалежність – це вміння впоратися з ворожістю світу, не позбавивши себе відчувати його багатогранність.
Незалежність для країни – це все. Мені добре пам’ятаються кінець 1980-х і початок 1990-х, тобто роки, коли незалежність України стала реальністю. Це було таке незвичне і дивне відчуття історичного перелому, який випало пережити. Для України незалежність, як свідчать ці 28 років, після перших ейфорійних здобутків – це плавба серед штормів: з революціями, мовним протистоянням, національними зрадами, іржею корупції, а тепер ще й жертвами російсько-української війни. Очевидно, що українська незалежність – більмо в очах деяких її сусідів. Дві спроби здобуття незалежності Україною у ХХ столітті відбулися за різних обставин, але процес, розпочатий в 1991 році, не завершено”, – Василь Махно.
Коментарі вимкнені.