Що суттєво псує враження про Тернопіль?
Набержна тернопільського ставу — беззаперечна родзинка України. Сотні, тисячі туристів відвідують Тернопіль для того, аби відчути затишок та спокій, якого бракує в промислових містах-мільйонниках. Мені доводиться постійно чути нарікання на стан сходів біля фонтану Сльози Гронського, чим ділюся із Вами.
Це клон Потьомкінських сходів (до 1955 Бульварні сходи, раніше Рішельєвські сходи, в XIX столітті Гігантські сходи) — відомих в Одесі, що поєднують центр міста з гаванню та Морським вокзалом. На жаль, радянські часи примітні пошуком меду в тих місцях, де його бути не може впринципі. Спроба вламати характер ставу/озера, зробити його морем із морським клубом розбилася і вмерла так само, як і СРСР. Природа розумна і вона з часом все ставить на свої місця.
Сектор, де пролягають сходи, є призамковою територією, яка ще до 1940-их років пам’ятна давніми мурами, виявленими нещодавно в ході археологічних розкопок. Я собі так надіюся, що плани мають видозмінити прилеглу територію і ці зміни мають бути виключно позитивними.
Прикро те, що враження про колосальну працю останніх років на облаштування набережної (парапети, бруківка, спортивні площадки, фонтати, освітлення, велодоріжки) псується від того місця, де тернополяни та гості міста розпочинають свою прогулянку парквою зоною.
Колосальна проблема — це спуск до ставу для людей із обмеженими можливостями, з дитячими колясками. На вулиці — 21 століття — зручності просто необхідні. На що нарікають? 1. Відсуність перил, малий крок сходин, поганий стан самих сходів (розбиті, криво облаштовані).
Щиро надіюся, що прийде час, коли на цю проблему звернуть увагу.
Джерело: допис Тараса Циклиняка у Facebook
Велодоріжки з пішохідними потрібно продумано розводити, а не так як у парку Шевченка біля озера. Навіть у звичайний день місцями велодоріжка обмежує відпочиновий похід, не говорячи про необхідність постійно озиратись чи не летить якийсь баловень недолі. На свята ж, коли кількість людей зростає в геометричній прогресії видається що велодоріжки проектував якийсь розумовий імпотент, для тисяч людей похід попри озеро біля велодоріжок немає нічого спільного із відпочинком. Особливо смішно виглядає перехід з Шевченка в Топільче, під церквою, де половину дороги займає велодоріжка, а на другій практично як тюлька в бочці рухається, і заледве розминається, верениця людей
Хватить вже Надала і анти свободи в Тернополі