Аж із Угорщини привезла допомогу обласній лікарні внучка лікаря з Гусятина

 Чималу благодійну допомогу з Угорщини отримала тернопільська університетська (обласна) лікарня наприкінці серпня. Зібрала цей вантаж уродженка Тернопільщини Вікторія Ігнац, яка вже давно мешкає закордоном та має угорське громадянство, проте активно допомагає нашим військовим і неодноразово сама довозила гуманітарні вантажі на схід. Дідусь Вікторії працював лікарем у Гусятині, тому частину допомоги передадуть і в гусятинську лікарню.

• Відколи почалася війна, то волонтерство мене потягнуло, як магніт, – каже Вікторія. – Я вже три роки їжджу на схід України. Свого часу пережила Слов`янськ, Світлодарську дугу, Авдіївку, каністрами возила ліки, які називають «рідке срібло» для загоєння ран важкопораненим у столичний госпіталь…

«Гори» ящиків із вартісними підгузками для лежачих пацієнтів та хірургічною ватою необхідною при операціях – це лише незначна частина вагомого благодійного вантажу, що прибув із Угорщини. Більшість же тендітна жінка напередодні завезла у госпіталі та військові частини на сході України.

• Насправді важко та небезпечно було пересуватися величезною фурою по лінії розмежування, тому ми передали допомогу госпіталям та установам у Мар`їнці, Покровську, Курахово, які роздадуть її далі – на передову.

В Україну допомога змогла потрапити завдяки сприянню волонтера зі Скалата, депутата обласної ради Петра Васька. Він очолює благодійний фонд, через який оформляли та розмитнювали вантаж у Тернополі. Далі пан Петро, спільно з керівництвом тернопільської лікарні розподілять отримані медзасоби між ще кількома лікарнями. Зокрема допоможуть густинській лікарні. Адже там колись працював лікарем дідусь Вікторії Ігнац – Василь Федорович.

Як розповідає волонтерка, медичну освіту має і її мама. Проте сама вона не захотіла бути лікарем, а працювала медсестрою-асистенткою.

• Насправді я вже планувала трішки відпочити від волонтерства, – каже пані Вікторія. – Зараз не маю роботи, розбила машину, набрала кредитів… Проте тільки вирішила, що більше не займатимусь цим, як наступного ж дня подзвонили, що пора їхати із вантажем до України. Відмовитися не змогла, бо не на словах знаю, що війна – це рана для українців.

Жертовність українки з Угорщини – не марна. Приймаючи цю благодійну допомогу, головний лікар Тернопільської університетської лікарні Василь Бліхар відзначив, що даний вантаж є дуже цінним та потрібним.

• Підгузки для дорослих зараз вартують купу грошей! А реанімації у нас забиті, безліч хворих, які взагалі не встають, – пояснив керівник лікарні.