Хочете стати письменником? Читайте «Порадник прозаїка-початківця»

Прочитання цієї книжки, звісно не зробить вас богом письма, але що додасть розуміння того, куди рухатися і як рухатися, то точно. Йдеться про «Літературну кухню, або Порадник прозаїка-початківця», що її написав практикуючий літератор Сергій Синюк.

У ній він зібрав найбільш пожиточні доради, котрі стануть у нагоді тим, хто ступає на стежину красного письменства, й тим, хто нею вже крокує. Та й, зрештою, тим, хто хоче дізнатися про літературну працю зсередини, щоби ліпше розуміти «що хотів сказати автор».

Нещодавно новинку презентували в тернопільському «Домі книги» під час чергової «Вітальні у вівторок». Тож пропоную нотатки з презентації.

— Ми часто безпідставно сприймаємо історичний процес як повальний прогрес, що нині краще, ніж вчора, а завтра буде краще, ніж нині. Але є галузі, де впродовж кількох століть маємо помітну деградацію на тлі прориву в інших. На жаль, це значною мірою стосується комунікативних здібностей.

— Склалася парадоксальна ситуація, що малювати людина мусить вчитися бодай у вищому професійному техучилищі, грати – щонайменше в музичному училищі, а краще в музичній академії. А письменником запросто може оголосити себе будь-який організм, котрий знає бодай 28 літер із 36 алфавіту, і нічого йому за то не буде.

Тут треба віддати належне американцям, в яких курси креативного письма читають у коледжах добру сотню років. І вони пожинають плоди — у них значно більше людей, здатних зрозуміло висловити свою думку. У нас із тим ділом проблема «сомашедша».

— З печаллю бачу, скільки молодих авторських доль було скалічено через те, спрацьовує рефлекс – якщо перше, що читали в дитсадочку віршики, то з них треба й починати писати. Купа майбутніх прозаїків, публіцистів та есеїстів загорнуті, як бульдозером ідеєю, що починати треба з поезії. Дітиськам не розповідають, що, оскільки більшість із нас у побуті говорить прозою, то й починати писати треба нею. А писати вірші тільки тоді, коли не писати не віршами не можеш, і тільки про те, про що не можна написати в іншій формі.

— Важливо спостерігати за життям і тренуватися: хороший художник щодня малює, музикант грає. Так само постійно вправлятися мусить і письменник.

Чомусь про нього думають, що він ходить, займається бозна чим, а потім йому бахкає у голову натхнення, і він, окрилений, сідає писати шедевр. Не буває так, а, якщо й буває, то над цією книжкою  попрацював добрий десяток редакторів. Спосіб тримати руку в тонусі – щоденник.

Гете казав, що натхнення — це іскра, що підпалює багаття, але дрова ми повинні для нього назбирати самі. Ось про те, де назбирати дров, і як їх сухими тримати, розкаже розділ про задум, ідею, форму та збір матеріалу. Там розписаний алгоритм, як можна ідею прив’язати до жанру твору, та визначитися з тим, скільки матеріалу вам потрібно для тексту.

— Чим радянська книжка відрізняється від хорошої? Перша завжди про щось: війну, вовків, посуху. А хороша – про когось Вінні Пуха, Скарлет О’Хару чи Пітера Блада чи Річарда ІІІ. Про зміну характерів. Література — дзеркало суспільства, джерело досвідів.

— Мало знайти персонажа та героя. Треба, щоби герой міг висловити ідею, котрою ви, як автор хочете поділитися. Якщо ідеї в романі нема – це макулатура.

Записала Анна Золотнюк.