Принадливий Тернопіль. Зачарований будинок

Є місця, що, натрапивши на них, повертаєшся до них раз у раз, і щоразу знаходиш щось нове. До таких належить третій будинок на вулиці родини Барвінських. Але йдеться не тільки про саму будівлю, а й територію навколо неї.

Цього разу я прийшла сюди вранці. Відчинивши фіртку (вона   завжди скрипить на високих нотах), ступила на подвір’я. Хоча ні – подвір’ям то не випадає називати.

Бо то певний мікровсесвіт – тут багато дерев, між ними фіолетовіють флокси, і незчисленна кількість зелені, що насіялася сама собою. Тому це схоже на такий собі стихійний сад. Під ногами – яблука та груші. Деякі вже перестигли і запах легкого гниття, солоду плодів та меду флоксів забиває памороки.

Цей будинок заманює не тільки тим, що є одним із не багатьох представників функціоналізму в місті, а й тим, як він зберігся. А зберігся він у специфічний спосіб. Якщо пригадуєте один із варіантів казки про сплячу красуню, де вона заснула і палац оплели троянди, і так він стояв неторкнутий разом із августійшою, і час не торкався його, — то тут десь так само. Здається, весь цей надмір нестриманої ніким зелені певним чином законсервував простір. Тому тут нема пластикових вікон, тремтлива й шерхувата мембрана стін не вкрита струпами утеплення. Ба навіть скло всюди ціле. І навіть фіранки одного з вікон біліють у своїй тендітності.

Обійти навколо будинку та заворожитися його химерно-геометричними формами – будь ласка, а ось проникнути всередину — зась. Не той ти, щоби будити сплячих порфіроносиць. Ну що ж, і ззовні красиво. Талуючи собі шлях між трав (потім я буду віддирати їхні гарчуваті насінини з одягу), обходжу будинок, щоби задерши голову, просмакувати вікна й еківоки на руст; дійти до замкнених дверей та розглядати їх; щоби вкотре спробувати вгадати, що на балконі робить камінна ваза (чи як це ще назвати).

А далі знову між флосів, чавлячи грушки та яблука – виходжу на світ інший — узвичаєний, де сторічні будинки догризають утеплення та пластик. Але до цього саду завжди можна повернутися.

Анна Золотнюк.