Сакральні та побутові, гострі та ніжні «Шизовірші» з грузинської на українську переклали тернополяни

Тернополяни Юрій Завадський і Тамта Гугішвілі переклали українською «Шизовірші» одного з найвпливовіших і найтитулованіших сучасних грузинських поетів Паати Шамуґія.

Тамта здійснила підрядковий переклад, Юрій оформив його у віршову форму, він же видав збірку у своєму «Кроці». Підтримав проект Грузинський національний книжковий центр. Представили книжку цими днями на «Мистецькому фестивалі «Ї».

Паата Шамуґія став відомий завдяки твору «Шкіра пантери», який вийшов 2006 року.

— Цей текст — моя постмодерна інтерпретація «Витязя у тигровій шкурі» Шота Руставелі з елементами пародії на біблійні тексти та еротичними пасажами. Для багатьох центральний твір традиційної літератури Сакартвело (самоназва Грузії — А. З.) занадто канонічний, аби його взагалі чіпати, тим більше поєднувати з пародією та еротикою — це обурило віруючих, — розповідає Паата.

Виник скандал, письменника навіть хотіли відлучити від церкви. Тим часом видавництво додрукувало ще п’ять тисяч примірників, їх викупили радикально налаштовані віруючі та спалили. Це ще більше привернуло увагу до твору. У парламенті висунули ідею заборонити книжку, але ініціатива не зібрала потрібної кількості голосів. Це засмутило Паата, каже, завжди хотів, аби йоготвір заборонили.

А вже в 2015 році Паата Шамуґія видав «Шизонаціональні вірші» й отримав за них найпрестижнішу премію Грузії SABA, ставши її наймолодшим лауреатом.

«Шизовірші» склали поезії, де поєднується сакральне та побутове, високе та низьке, пафос і нейтралітет. У виконанні Паата його тексти звучать евокативно та літургійно, приникливо та брутально.

— Над «Шизовіршами» ми працювали в чотири руки: Тамта робила підрядковий переклад, я перетворював його у текст, який легко ввійшов би в українське поетичне середовище. Я брався за ці вірші майже наосліп, бо до того перекладів віршів Паата на зрозумілі мови було мало, — розповідає Юрій Завадський. — Коли почав читати переклади Тамти, відкрив цікавий поетичний світ і майстра, який написав такий текст, що видається майже не поезією — я дуже ціную таке письмо. Автор жонглює мовою, стоячи на краю прірви, де літератури вже нема — він балансує і досягає неймовірного ефекту. Наче перетворює суцільний потік інформації, що існує навколо нас, на тексти, котрі мають величезний глибокий сенс. А ще вірші Паати провокативні, але в дуже конструктивний спосіб. Ідеологічно цей поет мені дуже близький — він критикує клір, критикує церкву, критично ставиться до багатьох релігійних аспектів життя, котрі в умовах сучасної цивілізації мають абсурдний вигляд. Мені було неймовірно цікаво працювати над перекладами Паати, бо я сам використовую цитати з Біблії та з обрядових ритуалів, домішую в тексти порнографію, насильство та політику… І тепер у мене голод до його поезії, я хотів би повернутись до них: перечитати і, можливо, навіть переробити переклади згодом.

— Я дуже вдячна видавництву за такий сміливий крок —перекласти іноземного автора. Тому, коли Юрій Завадський запропонував мені взяти участь у перекладі, я одразу погодилась. Перш за все, мені подобається поезія Паати. По-друге, я хочу, аби грузинські книжки загалом були доступні для українського читача саме на його мові, а не російською чи англійською. Адже, коли ми робили переклад, то враховували всі нюанси і української, і грузинської мов, ми максимально залишили автора у тексті, — розповідає Тамта Гугішвілі. — Мені було надзвичайно зворушливо перекладати вірші збірки, особливо поему «Акафіст». Паата назвав її пародією на церковні тексти, але я назвала би її пародією на наше ставлення до життя: ми хочемо тілесних благ, а в той же час звертаємось до Господа. Коли читала вірші Паата, думала — як же описане в них може існувати поряд, це дивувало мене, а потім я зрозуміла, що саме так воно в буденному житті насправді і є.

 Юрій Завадський зауважив, що наразі в Україні мало перекладів сучасної грузинської поезії, передовсім через брак перекладачів. У видавництві «Крок» вийшла збірка ще одного відомого грузинського поета Шота Іаташвілі «Олівець у землі», а ще давніше видрукувано збірку Амірана Свімонішвілі, Георгія Нахуцрішвілі та Давида Робакідзе «Храми над хмарами».

Анна Золотнюк.

Фото авторки.