Тернополяни, гайда на став: вдихніть запах корупції і своєї байдужості!

Тернопільський став помирає. Повільно, але дуже виразно. Щороку все об’ємніші частини прибережної зони заростають очеретом, рослинності стає більше, вона густішає. Для непосвячених: так утворюються болота.

Різкий сморід біля ставу у період загибелі синьо-зелених водоростів стає традиційним. У час спеки він нестерпний. Ті, хто накупить за скажені гроші «елітної» нерухомості в парку Шевченка чи поблизу, влітку буде мати привід «порадіти». Адже смердітиме кілька тижнів. А в квартирі цей гидкий запах ще в себе втягнуть м’які меблі, штори біля вікон. Тож «аромати» паруватимуть і довше.

Цього року сморід на Тернопільський став прийшов в перший день серпня. Вода знову позеленіла, подекуди вкрилася білою піною або синюватою маслянистою плівкою. Виразно синім слизом вкрите і латаття, якого за рік понаростало вздовж набережної. Через брак кисню у воді водорості гинуть і починають гнити, що й спричиняє сморід довкола.

У липні було смішно дивитися на працівників, які вздовж набережної у парку Шевченка підрізали очерет. З таким самим успіхом для вирішення проблеми ставу можна було ще пофарбувати паркан в інший колір.

Міська влада роками обіцяла вирішити проблему, запевняла, що має чіткий план. У 2016-му році чиновники мерії заявляли, що все владнають за два роки, піарили програму порятунку Тернопільського ставу, її представили у 2017-му.

«За оцінками біологів, став за 5-10 років вже може перетворитися на болото. Однак план порятунку є, – говорив тодішній заступник міського голови Леонід Бицюра. – Прийнята програма з відновлення екосистеми ставу».

Проблеми ставу тоді найперше планували вирішити за допомогою аераційної системи вартістю 7 млн грн і спеціальних водоростей “зелена свиня”, на придбання яких планували витратити мільйон. Від спецводоростей врешті відмовилися, бо їх постачальник десь зник, стверджували в мерії.

У 2020-му році Леонді Бицюра заявив одному з видань, що проблему застою води мала б вирішувати аераційна система, четверту чергу якої того ж року планували продовжити аж до Надставної церкви. 

«Проєктно-кошторисна документація вже готова, але ми змушені були відмовитися від фінансування через те, що впали доходи міського бюджету», – пояснював Бицюра, запевняючи, що аераційним фонтанам, які встановили на набережній, вдалося частково вирішити проблеми ставу завдяки пожвавленню водообміну та насичення води киснем.

Власне зараз помітно, що там, де працювали фонтани, ситуація краща. Прибережна зона не така заросла і виразної синюшної плівки на рослинності та воді там немає. Власне аж надто сильного смороду в цій зоні теж не відчувається. Ось тільки третина фонтанів у парку Шевченка не працювала майже цілий липень. Без жодних пояснень від міської ради. В зоні, де не працювали фонтани, все позаростало намулистими водоростями на водоймі біля острівка Чайка. Знову через брак коштів в бюджеті?

А як же тоді знайшлися в бюджеті 40 млн грн на бетонування Дальнього пляжу? На скільки раціональні такі витрати? Чи потрібен буде тернополянам пляж із різними атракціями біля болота?

Найприкріше, що науковці тернопільського педуніверситету пропонували свої розробки для порятунку ставу. Для їх втілення треба було не такі вже й великі кошти – 1 млн грн. Науковці вказували, що навіть аераційних фонтанів є замало, необхідно поглиблювати дно.

Професор Тернопільського педуніверситету Василь Грубінко  також розповідав, що у 2017 році провели аналізи мулу і виявили, що він вкрай токсичний.  Вміст окремих елементів у ставі в десятки, а то й в сотні разів перевищують норму. Зокрема, надто високий вміст аміаку, свинцю. Сіль, якою посипають дороги взимку, теж згодом вимивається в став, тому завищені показники натрію.

Щоб вирішити проблему, Леонід Бицюра у 2020-му році обіцяв наступне: «у планах – модернізація шести шлюзів (вони мали зарадити застою води – авт.)… По очистці ставу від мулу також наразі все дораховуємо… Ще у планах міськради – зробити придонний спуск біля Надставної церкви в для активного перемішування нижнього і верхнього шару води. Саме в нижньому йдуть процеси гниття і це мертва зона для живих організмів… Вже цього літа у нас стоїть завдання зробити очищення дна від мулу і сподіваємось, що вдасться зробити модернізацію шлюзів».

Начальник міського управління ЖКГ Олег Соколовський у 2021-му році в ефірі РадіоРокс сплітав байки про кільцеві канали від водойми довкола острівка «Чайка» і аж до ставу, якими плаватимуть гондоли – така собі «тернопільська Венеція». Також він запевняв, що того року встановлять кінцеву четверту чергу аераційного фонтану – від існуючого до Надставної церкви, мовляв, гроші вже виділені, затримка лише за тендерними процедурами.

Як бачимо, чиновники з року в рік розповідають міфи і казочки, імітують бурну діяльність, а реальний результат тернополяни бачать з року в рік. І він плачевний.

Але в цьому є заслуга і самих тернополян. Адже коли якась бабця брала 500 грн в період виборів або голосувала за чинну владу міста «за даруночок», то цим самим робила свій внесок, аби став смердів її дітям і онукам. Правоохоронці, які закривали на все це очі, зараз отримують відплату на носові рецептори, разом зі своїми сім’ями. Тернополяни, які не ходять на вибори і допомагають махинаторам легко втриматися при владі, зараз теж пожинають плоди своєї байдужості.

В кожного таким діям  можуть бути якісь виправдання, але вони нікчемні, якщо мислити глобально. Адже Педро Маямський в будь-який момент зі створеної ним розрухи накиває п’ятами на вілли і маєтки, поближче до цивілізованого світу. А що через кілька десятиліть робитимуть тернополяни?  У безперспективному, забудованому бетонному коробками, райцентрі, біля болота, яке колись було ставом і окрасою міста. Є над чим задуматися? Тоді гайда до ставу! Тамтешній запах гарно прочистить мізки і може наштовхне на якісні ідеї.