Тернополяни розповідають про ритуали читання

Вчора був Всесвітній день книги та авторського права. В честь цього світлого свята я поцікавилась, які ритуали читання практикують тернополяни.  

Ірина Небесна журналістка

У мене є одна мулька з підліткового віку. Якщо я в книгарні обираю книжку, про яку нічого не чула, то відкриваю на 103 сторінці та читаю 17 рядок. Якщо сподобалось – беру. А ще я завжди читаю книжки в обкладинках. Свої – бо шкода мастити, а чужі – бо треба бережно читати. За мною плаче Фройд (сміється – А. З). А ще я люблю читати книжку з олівцем. Якщо після читання вона не пописана — то якась нецікава книжка, і її точно можна віддавати в бібліотеку (сміється – А. З.)

Степан Хміль філософ, громадський діяч, пластун

У шкільні роки заходив до однокласниці – дочки місцевого авторитета (не груди в куполах, плечі і коліна в зорях, а керівника), і доки заварювався чай, швендяв кімнатами, де були  книжкові полички. А в тій хаті було з чого вибирати. Потім запихав книжки в шухляду і так читав, щоб коли мама заходить до кімнати, зробити вигляд роблення домашніх завдань, ніби шось там пересуваю/переглядаю в шухляді.

У студентські роки дуже пощастило з квартирою у Львові – такої бібліотеки я ще досі не бачив. То сідав там в фотель і лупав ту скалу, доки ні жар, ні холод екзаменів ніяк не міг спинити мене бідолашного.

У Франкфурті-на-Майні мав доступ до принтера. Українські студенти навіть впізнавалися по тих роздрукованих фоліантах: «Ти з Тернополя, Степану привіт передай».

А зараз складаю собі купку улюбленого в кутику, і доки дітиска не просяться в туалет, «тату, я скоренько», то сиджу і перечитую. Щось нове то в книгарні «Є» доки малі в «Зоринці» вчаться співати переглядаю свіжі тексти в надії що хтось навчився писати (усміхається — А. З.).

Юрій Матевощук письменник

Я можу довго, наприклад, вибирати в книгарні між примірниками одної і тої ж книжки. До кожної часто добираю різні закладинки, інколи вони можуть бути тематичні, а трапляється — зовсім непередбачувані, як ось гроші, чеки з магазинів, візитки. Якщо мені книжка не заходить, можу її відкласти до кращих часів, а потім повернутись.

Марічка Юрчак арт-директорка «Бункермуз»

Я обов’язково ворожу на нових книжках: задаю запитання, навмання тицяю в текст і намагаюся потлумачити відповідь. Найбільше люблю читати в поїзді, в ліжку й на пляжі.

Я нюхаю книжки. Запах старих книг, він масний і солодкавий. Запах нових видань різкий, клейовий і дещо кислий.

Юлія Нагорна студентка

Завжди, коли купую нову книжку, намагаюсь одразу її почати читати:  в маршрутці, тролейбусі, просто йдучи додому пішки. Ніколи не читаю лиш одну книжку — завжди декілька паралельно.  А  на полиці зажди сортую книжки за кольором обкладинок.

Запитувала Анна Золотнюк.