Тернопіль у «Тостері»: час іде, змін немає
Востаннє я був у Тернополі у 2017 році. Приїздив як турист автостопом. Що зазвичай роблять туристи? Навряд чи шукають правильно виконані пониження, відвідують понад 30 аптек і стежать, щоб працівники комунальних служб зробили вулицю після реконструкції зручною для всіх. Саме цим займалася наша команда під час перевірки Тернополя для рейтингу доступності українських міст.
Нас порадував ресторан «Мамонт». Ні, не його доступність. Він розміщений у підвалі, і самостійно ви не зможете спуститися. Зате офіціант сам мені запропонував допомогти зі спуском до вбиральні, одразу вміло нахилив візок назад, щоб я не випав із нього, і ми вдало подолали сходи спершу вниз, а потім — вверх. Завдяки цьому офіціанту ми вирішили ще повернутися до закладу. І як дізналися, офіціант — сам батько двох дітей і не вперше стикається з візком. Це було дуже приємно.
У Тернополі дуже мало муніципального громадського транспорту. Менша його частина — низькопідлогова. І як ви зрозуміли, у місті багато маршруток. Вони взагалі — болячка нашої країни. Хоч деяким містам усе ж вдається боротись із ними, збільшуючи кількості якісного громадського транспорту.
У місті гарна набережна, яку теж нещодавно реконструювали. Гарні фонтани. Проте перехід до Острівця кохання зроблений із занадто різким кутом нахилу, що ускладнює рух на візку. І сам острів — не дуже зручний та продуманий для людей на візках. Підозрюю, що на підйомі до мосту раніше були сходи. І нинішній варіант — уже кращий. Хоча варто продумати варіант із плавнішим заїздом, що був би зручним для всіх.
Як продовження цього ще один сміховинний випадок стався у міській раді. Наша Тетяна Шаповал зайшла, щоб перевірити вбиральню, проте спершу її туди не пускали. По черзі вийшли двоє охоронців одразу в захисній позиції та з питанням: «А навіщо вам до вбиральні?». Навіть вийшла речниця міської ради. Вона знала, що ми з перевіркою в місті та відреагувала адекватніше. На відміну від охоронців. Врешті-решт саме пані речниця провела Тетяну до вбиральні.
Можливо, нас переплутали з сірим вовком. Проте ми не кусаємося, не нападаємо та не кидаємося на людей. Ми хочемо висвітлити ситуацію, можемо дати свої рекомендації, як зробити простір доступнішим. Ми не приходимо влаштовувати розбірки та шукати винних. Хай то робить мер і міська влада. Ми приходимо, щоб зробити простір безбар’єрним, а не заради політичних балів.
І місцеві жителі здивували нас ще сильніше, коли повернулися наступного дня та вимагали дати їм ще завдань.
У моєму суб’єктивному рейтингу доступності українських міст Тернопіль посів місце десь у середині. Той рейтинг — певний аванс для Тернополя. Тоді більше відіграли роль мої туристичні спогади. Зараз би він отримав місце значно нижче. Місто засмутило. Особливо через те, що воно має великий потенціал. Передусім — туристичний та історичний. Багато людей відвідує Тернопіль.
Файне місто потребує якогось розвитку. Планування, осмислення та розумних дій. Не перепадів 10 см на пониженні, а зручності, бо людям потрібна зручність. А десь, де незручно, вони можуть погуляти й удома.
І поки ми рахуємо бали Тернополя в «Тостері», я сподіваюсь, що місцева влада не скасовуватиме зустрічі з людьми, які покажуть незручні речі в місті. А натомість сама запропонує зустрітися місцевим активістам і попросить показати, що передусім потребує змін. Адже їм найперше жити в тому місті. Сподіваюся, що влада не ховатиме свої вбиральні, бо хтось покаже їхню розруху. Замість того вона облаштує їх для всіх. Бо розруха не в клозетах. Ви ж пам’ятаєте, чи не так?
Коментарі вимкнені.