Ревізія таборів Тернопілля: у “Зорепаді” – найсмачніший хліб та два душі на 80 дітей (фоторепортаж)

Нещодавно “Погляд” писав про ситуацію навколо тендерів на дитяче оздоровлення: “Через інтриги в ОДА тисячі тернопільських дітей можуть залишитись без відпочинку?”. Читачі активно коментували публікацію і хотіли побачити реальні умови проживання дітей в літніх оздоровчих таборах. Тому ми вирішили зробити своєрідниий рейд по таких закладах.

Усього сім оздоровчих закладів області виграли торги по наданню послуг з організації оздоровлення та відпочинку дітей: «Збруч» – Борщівський район, “Зорепад-Струсів” – Теребовлянський район, “Ромашка” в селі Нирків, пансіонат “Лісова пісня” – в Борщові, «Лісовий» та «Лісовий», а також “Лісовий дзвіночок” – зі Скоморохів.

За два дні до початку літнього сезону та приїзду перших дітей на відпочинок, журналіст “Погляду” вирішила оглянути два-три табори. Проте через несприятливу погоду та надто довгу затримку у першому ж закладі, плани довелося змінити. 

Пропонуємо вашій увазі перший фоторепортаж “Погляду” про умови проживання в дитячому оздоровчому закладі ТОВ „Зорепад-Струсів”, що на Теребовлянщині.

Згідно інформації про торги, “Зорепад-Стусів” отримає 600000 грн. на організацію відпочинку дітей. Проте, як зазначає один і працівників табору, щоб привести до пуття цю радянську “махіну”, яку 30 років уже ніхто не ремонтує, тут навіть міліона буде мало. Чоловік пояснює, що навіть аби пофарбувати спеціальною фарбою басейн, потрібні тисячі. Не кажучи вже про заміну сантехніки та комунікацій.

Хоча природа тут надзвичайно красива і територія дуже велика та живописна.

Та про усе попорядку.

Спочатку “старший” у таборі – Максим Андрійович, провів нас у корпуси, в блок для культ-масових заходів, показав кухню.

Чоловік повідомив, що наразі для проживання підготували два з чотирьох корпусів. Їхня місткість – до 160 дітей разом. На запитання, скільки мали б приймати, згідно документів на тендер, пан Максим відповів, що зазначали кількість 320 місць.

Біля двох відкритих корпусів метушилися працівники: виносили старі матраси, замінюючи їх щойнопошитими.

На кущах обабіч мокли на дощі старі коврові доріжки. А на балконі кухні сохнули штори.

В залі для ігр складені в купу лежали подушки. Очікувала на прання також купа з фіранок у коридорі.

Спочатку я позаглядала у кімнати. В кожній – по п’ять ліжок, стільки ж таких-сяких тумбочок.

Цікавим виявилося те, що в кімнатах одне ліжко з п’яти було на так званих пружинах, три – з товстим матрасом із пружинами всередині – на штиб дивана, і одне ліжко мало дерев’яну основу, але було накрите таким тоненьким матрасом, що спати на ньому – рівнозначно спанню на підлозі.

Є в кімнатах і шафи, де можна повісити чи покласти одяг. Часто всередині цих шаф-ніш стояли ще шкафчики з дитсадків.

  

Віконні рами – старенькі, кватирки в кількох кімнатах не зачинялися ні на замочок, ні навіть на цвяшок.

 

Так само немає замків і на дверях у кімнати. Максим Андрійович пояснив, що існують норми, згідно яких дітям небезпечно зачинятися у кімнаті.

Проте, батьки, які не вперше відсилають дітей на оздоровлення в табори такого типу, розповіли “Погляду”, що в інших закладах на Тернопіллі в кожній кімнаті є замки. Вони також пригадують випадки, коли саме в “Зорепаді” у їхніх дітей з кімнати постійно зникали пляшки з питною водою. Адже до кімнати міг зайти будь-хто і взяти будь-що.

Особливістю цього табору є те, що на другому поверсі у жодному з корпусів не працюють санвузли.

Так, виходить, що на 80 дітей, яких можуть поселити на двох поверхах, діють лише два душі. Та й ті, на мою думку, схожі на кунсткамеру. Принаймні особисто я би не зайшла в таку душову комірчину, хоч і не страждаю клаустрофобією.

При цьому, у одному з корпусів, де нещодавно таки вдалося зробити ремонт, душ виглядає кардинально інакше і позитивніше.

Так виглядають санвузли у тих корпусах, де ремонтом “не пахло”, мабуть з часів СРСРу:

  

Так виглядає єдина поремонтована туалетно-душова-умивальна кімната у одному із корпусів табору:

  

Гарячої води у кранах тут не буває ніколи. Як пояснив працівник табору “Зорепад-Струсів”, гаряча тут буває лише в душі. Та й то, коли вмикають бойлер. Зараз із двох зачинених корпусів перенесли бойлери, місткістю по 150-160 літрів, у два робочі корпуси.

Таким чином, на один корпус, в якому може проживати до 80 дітей, припадає близько 300 літрів гарячої води?

Проте, навіть така незначна кількість “світить” не усім. Буває, що діти, вийшовши з душу, не закривають за собою крани, розповідає Максим Андрійович. Каже, що тоді спускається уся гаряча вода і доводиться чекати, поки вона знову нагріється.

Окрім того, що в кожному корпусі є велика зала для відпочинку, тут ще існує окрема будівля – так званий “Клюб”. Він містить залу, в якій стоятимуть тенісні столи, а також веичезний актовий зал. Цьогоріч в ньому освіжили підлогу.

    

Проте найулюбленішим місцем усіх дітлахів, які хоч раз відпочивали у “Зорепаді” є кухня. Вона побудована з радянським розмахом, тому має величезні зали-столові. А також великий балкон, на якому колись діти обідали влітку, пригадують куховарки.

 

А люблять це місце і великі і малі за те, що саме тут печуть насмачніший хліб на світі. Тернопільські матусі, діти яких тут відпочивали, кажуть, що малеча досі згадує той смачний хліб з маслом, яким вони просто не могли наїстися – такий він їм був добрий.

Працівники харчоблоку показали “Погляду” “чарівні” мішалки, які допомогають господиням:

Та навіть завели у віп-залу, де приймають поважних гостей:

Та справжнісіньким віп-куточком у всьому цьому закладі виявився кабінет завідуючої кухні. Він єдиний – з євроремонтом, тому дуже вирізнявся на фоні всієї радянської атмосфери табору.

Наостанок фоторепортажа ми відібрали елементи творчості у “Зореструсі”.

          

Очікуйте фотозвітів й з інших п’яти таборів, які цьогоріч виграли тендерні торги на організацію відпочинку та оздоровлення дітей за кошти з державного бюджету.

Люба Вовк, новини Тернополя “Погляд”