У Тернопільському музеї зберігаються оригінальні, кількасотлітні, старовинні документи

У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї зберігаються оригінальні, кількасотлітні, старовинні документи, історія яких губиться в часі і потребує ретельного дослідження. Декому розглядати давні папери справді нецікаво. Проте більшість захоплено вдивляється у вікові рукописи, печатки, вензелі, кладинки.Особливої цінності експонат набуває, коли з’ясовуються джерела та обставини його походження, історія тривання, а особливо причетність до перебігу подій у житті відомої постатті, нації, держави.

Сьогодні сховища музею – це деревяні стелажі на кілька ярусів, на яких зберігаються картонні ящики і папки з документами. Прабатьком паперу був пергамент. Хоч довго він не застосовувався, тим не менш книги і документи, написані на ньому мають більш високу ціну, ніж паперові аналоги. Назва цього матеріалу для письма походить від міста Пергам, що у Малій Азії,в якому його почали виготовляти.

Пергамент – це матеріал для письма, який виготовляють із спеціально обробленої шкури телят або ягнят. Пергамент був добрим, міцним і зручним для письма, однак дуже дорогим. З однієї шкури можна було виготовити 2-3 аркуші пергаменту. Тому часто писарі – ченці вичищали скребком текст старих книг вписували новий, а у бібліотеках книги прикріплювали до столів ланцюгами.

На пергаменті писали чорнилом та різними фарбами. Чорнило робили із сажі, відвару кори, вільхи та дуба.Заголовки, ініціали, великі букви писали червоною фарбою. Звідси і вислів “червоний рядок “. Особливі книги та важливі грамоти писалися золотом і сріблом, розведеним на клею. До XIX ст. пера були гусячими, рідше лебединими чи павичевими.

Для захисту аркушів із зовнішнього боку їх прикривали відповідного розміру дощечками. Пізніше для зручності дошки почали обтягувати шкірою. Саме тому зявився вираз “прочитати книгу від дошки до дошки”. Пергамент цінний через властивість відштовхувати воду.

У фондах ТОКМ зберігається 15 пергаментних документів. Їх хронологія охоплює XVI – XIX ст. Це привілеї, грамоти, дозволи, дипломи, які видавалися коронованими особами або власниками міст на підтвердження тих чи інших прав різних груп населення.Так, привілеєм вважається законодавчий акт в Королівсті Польському і Великому князівстві Литовському, що являє собою даровану грамоту дану монархом окремим особам, станам, етноконфесійним групам або землям. З ростом міст давалися привілеї окремим містам на магдебурське право.

Так, найдавнішим серед пергаментів у фондах ТОКМ є привілей Сігізмунда I Старого (1467-1548) — короля Польського і Великого князя Литовського з династії Ягеллонів. Документ датований 1523 роком. Ним король надає магдебурське право Золочеву ( нині районний центр у Львівській області), за яким місто переходить на самоврядування. Документ на пергаменті рукописний. Текст написаний латинською мовою. Початкові букви тексту утворюють вензель – ініціали власника геометрично або художньо поєднані або переплетені один з одним. До пергаменту, в його нижній частині під текстом зроблений невеликий отвір, через який протягнутий різнокольоровий лляний шнур. Кінці шнура скріплені королівською восковою печаткою червоного кольору. В центрі печатки стилізоване зображення коронованого орла на геральдичному щиті заокругленому знизу. Печатка дещо здеформована. Внизу зліва на документі є підпис.

Інші пергаментні документи,що зберігаються у фондах ТОКМ є не менш цікавими історичними джерелами, які допомагають почерпнути інформацію про минуле свого народу.

Галина Васильцьо, старший науковий
співробітник відділу фондів ТОКМ.