Україна поділилася на дві частини. Справжню – там, де народна армія, невтомні волонтери і просто небайдужі. І тих високопосадовців

Як волонтерство об’єднує Україну, з якими проблемами зіштовхуються люди з цим покликанням і чого вони встигли досягти за час неоголошеної війни обговорювали у Тернопільському прес-клубі волонтери та журналісти із різних куточків України.
– Я захоплююсь тим, що в Україні є багато людей, які працюють як волонтери, – каже отець-капелан Іван Гуня. – Жертовна, відданість своєму народові та співвітчизникам спонукають їх до таких великих подвигів. Зараз є багато волонтерських організацій і на Сході України, зокрема в містах Лисичанськ та Артемівську і це є дуже важливо. Адже вони можуть розвести допомогу у крайні точки Сходу, потрапити туди, де немісцевому буде важко найти дорогу. Час революції і АТО показав велику душу українців. Це дивує і захоплює. Адже без жертовності і праці волонтерів, їх моральної підтримки наші бійці не змогли б нічого зробити.
Тернопільські волонтери поділилися з колегами своїм досвідом та напрацюваннями, розповіли, як організовують свою роботу і чим готові поділитися з колегами з різних куточків України.
Волонтер Тарас Герман розповідає, що на Логістичному складі він та його колеги пройшли шлях від дилетантів до професіоналів, набиралися досвіду і вчилися систематизувати роботу, збирати речі, вивчали потреби бійців.
– Зараз ми активно співпрацюємо з волонтерами зі Сходу і ця співпраця дуже допомагає працювати ефективніше, – додає Тарас.
На нашому складі є спеціальне програмне забезпечує, яке допомагає чітко робити звітність і контролювати все, що приходить на склад і видається з нього, – каже волонтерка Христина Феціца. – Ми готові поділитися цим з добросовісними волонтерами з різних куточків України.

Українські волонтери як працьовиті мурашки збирають по крупинці все необхідне, аби наші хлопці, які щомиті ризикують життя, захищаючи Україну, були ситі і одіті, не відчували себе покинутими напризволяще, відчували тепло сердець і підтримку мільйонів українців.
Сьогодні наша держава ніби поділилася на дві частини. Справжню – там, де народна армія, жіночі батальйони, невтомні волонтери і просто небайдужі. І тих високопосадовців у дорогих костюмах та авто, які їздять на закордонні курорти, обідають в елітних ресторанах і для яких війна – це не тисячі загиблих і мільйони зламаних життів, а просто чергова бізнесова схема.