Ревізія таборів Тернопілля: у “Лісовому дзвіночку” – як в Карпатах, але зручності – надворі (фото)

10 червня “Погляд” відвідав один із дитячо-оздоровчих таборів у Бучацькому районі – в селі Скоморохи – “Лісовий дзвіночок”. Зараз він заповнений лише наполовину, діти тут живуть у дерев’яних одноповерхових будиночках – бараки. Зручності – надворі. Щоправда, наймолодші відпочивальники живуть у кількаповерховому цегляному корпусі і туалет для них – в будівлі. 

Територія – в низині, оточена хай не карпатськими, але горами. Тому місцина дуже мальовнича.

На вході – “вертушка” і працівник табору запитує, хто ми і до кого приїхали. Прямує по директора закладу, ми за ним.

Ліворуч – адміністративний корпус із кабінетом лікаря, ізоляторами. Медик жартує, що не готовий до візиту несподіваних гостей – журналістів. Але впускає до кабінету.

На веранді – дитячі фотографії найяскравіших моментів таборового життя. Також велика кількість грамот, дипломів та подяк директору Кавецькому Івану Михайловичу.

Праворуч біля входу – капличка. Її поставили лише кілька років, каже директор.

Далі – шість будиночків, в кількох з яких зараз живе по 10-20 дітей. Ліжка тут стоять двома рядами, вздовж стін. Зручності – в лісочку за крайнім будиночком.

На пагорбі – така ж довга, як і хатки, дерев’яна столова.

А також цегляний корпус для найменших дітей. Директор каже, що тут перебувають, в основному, восьмирічні школярі.

Довкола – свіжопобілений парканчик.

А вхід у корпус “оперезують” дерев’яні різьблені перила.

Зустрічає відвідувачів серйозний погляд Т.Г.Шевченка із портрету під рушником.

В столовій рядами стоять столики на чотири особи. Працівниці кухні розповідають, що діти самі прибирають за собою тарілки, а на столах залишають лише чашки – їх уже забирають кухарки, щоб діти не побили.

На кухні – все “вилизано”, на вішаках накрохмалені халатики. Директор хвалиться, що перед роздачею порцій дітям, чергові обробляють руки спеціальним антисептичним засобом: “Син передав з Німеччини”.

Запитую, а де ж діти миються. Мені показують чималу спільну душову кімнату на п’ять осіб. Ремонту тут немає, проте є піддони, а роздягальня з вішаками для одягу оббита білою вагонкою. Поруч стоять пральні машинки.

Також мені поянюють, що обладнали літній душ. Він знаходиться надворі.

Збоку біля нього – навіс і ряд кранів. Тут мешканці “бараків” вмиваються зранку.

Незважаючи на те, що в туалет після настання темноти дітям доводиться ходити в присутності старших, відпочиваючі мають хороший настрій, із захопленням розказують про розпорядок дня в таборі, тішаться свободі від батьків. Останні, на жаль, не мають нагоди часто відвідувати чад, адже дорога сюди нелегка, далека, з ямами, а найближча автобусна зупинка знаходиться аж за кілька кілометрів – у селі.

Люба Вовк, новини Тернополя “Погляд”