Усе — за кошти сім’ї. Чому не дали ні копійки та ще й відмовили у похованні воїна на Алеї Героїв?
Дружина поховала чоловіка-Героя за власний кошт. Купила форму, навіть оренду Дому печалі оплачувала із власної кишені. Більше того, витратила на його лікування всі кошти, а на роботу йти не може, бо перебуває по догляду за дитиною, пише 20 хвилин. На поховання Героя міськрада не дала грошей. Чому?
«Виходить, краще бути живим ухилянтом, ніж мертвим Героєм, який після поранення і смерті нікому не потрібен, а родини покинуті напризволяще. Де правда?», — каже дружина померлого Героя Миколи Николяка Ірина. — Мій чоловік захищав не лише своє село, де зареєстрований, а фактично проживав у Тернополі. Він стояв до останнього за всю Україну. Тепер Миколи немає, а я з трьома дітьми, одна з яких має інвалідність, залишилися сам на сам зі своїми проблемами. Всі військові заслужили на те, щоб їх по-людськи поховали. Кров’ю і потом заробили. За що і кого наші хлопці гинуть і віддав життя мій чоловік? Хто мені відповість?»
Відмовились ховати на Алеї Героїв
Ми вже писали про те, що у Тернополі ділять воїнів на своїх і чужих. І що міська рада відмовила рідним у похованні воїна на Алеї Героїв, бо не мав тернопільської реєстрації.
«20 хвилин» цікавилися у міськраді, на якій підставі відмовляють у похованні воїна на Алеї Героїв. Що прописано у положенні і хто та коли його приймав. Запитали ми про категорії, кому відмовляють у похованні і за яким принципом у Тернополі «сортують» Героїв.
У СКП «Ритуальна служба» нам повідомили тоді, що приймають сповіщення від міського ТЦК, коли є загиблий. Також уточнюють інформацію, на коли планується привезення тіла в зал для прощання і поховання, яке відбувається наступного дня, прокоментував «20 хвилин» директор комунального підприємства Сергій Тлумацький.
— У випадку із Миколою Николяком, міський ТЦК надав відповідь, що в них немає інформації про такого, — пояснив Сергій Тлумацький. — Адже призивав його районний ТЦК. Немає сповіщення – не ховаємо. На Алеї Слави у Тернополі, що на вул. Микулинецькій, можуть поховати лише загиблих із реєстрацією в м. Тернополі.
Іншим пропонуватимуть поховання у секторі №9 на міському кладовищі, що на вул. Петра Батьківського (в народі називають у Довжанці — прим. авт.). Це стосується військових, батьки чи родичі яких виявили бажання поховати чи на пантеоні, чи на військовому секторі №9. На Довжанці родичі можуть обрати, це буде одинарна могила, подвійна чи потрійна. На Микулинецькому кладовищі тільки одинарні могили.
— Щодо поховання, наше СКП видає весь необхідний набір товарів та послуг, згодом звіти направляємо в управління ЖКГ міськради, — пояснив Сергій Тлумацький. — Родичі не витрачають гроші на це. До списку входять труна, флагшток, тимчасова дерев’яна опалубка, копання ями, два вінка, український прапор. Все однакове, передбачене кошторисом. Родичі мають право відмовитися, але тоді оплачуватимуть товари чи послуги за власний кошт. Щодо коштів, які витрачають на ці послуги/товари, зверніться до міськради.
Все — за власний кошт
Дружина Героя Миколи Ірина Шумляківська, яка разом з чоловіком виховувала трьох доньок Ірини, звернулася до міськради, коли чоловік помер. Але станом на 18 листопада не отримала навіть відповіді, не те що грошей на поховання. Все купували і оплачували з власної кишені (копії чеків є в редакції — прим. авт.).
— Нам тоді сказали для організації поховання звернутися на вул. Микулинецьку, в СКП «Ритуальна служба», туди поїхали мої батьки, — розповіла «20 хвилин» 18 листопада Ірина Шумляківська. — Там батькам відповіли, що оформляйте все за свої гроші. Мій стан в той момент був таким… Безвихідь, апатія, образа… Просто руки опускалися. Поки батьки і братова все оформляли, я бігала між інстанціями і добивалася бодай якихось виплат. Марно. І до сьогодні (18 листопада – прим. авт.) ми не отримали ні копійки. Все за власний кошт.
Дружина каже, що купувала чоловікові нову військову форму, аби одягнути востаннє. Побратими принесли кашкет з ДШВ. Труна, хрест та решта атрибутики, навіть прапор, аби ним накрити труну, — все за власний кошт. Оплатили з власної кишені й оренду великого залу Дому печалі 358 грн. Автобус, який віз людей, що прийшли попрощатися з Миколою, обійшовся родині в 1 366 грн. Волонтери місії «На щиті» безкоштовно надали транспорт і організували колоною супровід від моргу до Микулинецької, де прощалися з Героєм. А наступного дня звідти відвезли на цвинтар у Довжанці. Бо, кажуть, для них Микола — Герой, який віддав своє життя за нас із вами. Міськрада, ймовірно, думає інакше.
— ТЦК дав хлопців, які винесли труну, і конвой, який тричі вистрелив на кладовищі, — згадує пані Ірина. — Все решта ми купували за свої гроші. У ТЦК ще потримали фото з хрестом і два прапора по бокам труни. Якби ми це все не купили і самі не організували поховання, не знаю, скільки часу Микола би лежав у моргу, поки за нього згадали б наші владні структури. І чи згадали би взагалі? Здається, всім байдуже.
Ні копійки виплат
Після смерті Героя минуло понад 10 днів, але дружина досі не отримала ні копійки виплат. Припускає, що він нічого не заслужив в держави. Хоча зверталася і до міськради, і до ветеранського офісу в ОВА. Пішла до юриста, аби допоміг отримати хоч щось.
— Поки нічого не можу добитися власними силами, — коли організовували поховання, в якійсь зі структур віддали довідку від патологоанатома, — згадує Ірина Шумляківська. — А її потрібно мати для оформлення виплат. Кажуть, у моргу можуть видати ще одну. Звернулися туди — і знову відмова. Мовляв, як ТЦК потрібно, нехай надсилають запит. У соцзабезі теж казали подзвонять мені – і нічого. Ніхто нічого не може добитися. Я пішла до адвоката.
Пані Ірина каже, що прагне хоч щось отримати, аби прогодувати трьох дітей. Сама жінка не працює, по перебуває по догляду за дитиною з інвалідністю. Всі кошти, які мала родина, витратили на лікування і поховання Миколи.
— Я вже казала до своєї мами, як доведеться ще адвокату платити за кожну консультацію, я нічого не робитиму, бо не маю за що, — каже Ірина Шумляківська. — Та й не бачу смислу добиватися, як мною ганяють по інстанціям. Немає реєстрації в Тернополі? Так Микола захищав не окремо своє село, а всіх нас із вами! Виходить, як Героїв не стало, їхні сім’ї стають «безхатьками» – вони нікому не потрібні. Я чужих грошей не хочу. Просто виплатіть те, що належить мені і моїм дітям, аби просто прожити. І щоб я хоч мала за що чоловікові поставити пам’ятник. Виходить, коли Миколу поранило, мені потрібно було відвезти його назад на Кліщіївку, аби його там добило і щоб мені його привезли на щиті?
Жінка каже, що це її рішення — добиватися справедливості, доки є сили. Тому поки далі продовжує марафони всіма інстанціями.
Хто дає гроші на поховання
«20 хвилин» поцікавилися у міськраді, хто розробляв і приймав положення про поховання Героїв у Тернополі і якими є критерії відбору.
— За рахунок коштів місцевого бюджету профінансовано витрати на поховання Героїв в сумі: 2022 рік — 698 023 грн; 2023 рік — 1 526 119 грн, 2024 рік — 1 534 298 грн, — повідомив секретар міської ради Ігор Гірчак.
— Поховання військового здійснюється, відповідно до звернення виконавця волевиявлення загиблого, шляхом укладення відповідного договору, де передбачено перелік видів ритуальної належності та чину поховання із зазначенням місця захоронення на земельній ділянці, виділеною під меморіальний комплекс – почесних поховань «Пантеон Героїв Тернополя», відповідно до рішення виконкому міськради від 30.11.2016 №1027 на міському кладовищі на вул. Микулинецькій, 29, або спеціально облаштованому секторі №9 на міському кладовищі на вул. Петра Батьківського, 46, який також передбачений для здійснення почесних поховань загиблих Героїв, — повідомили журналістів.
Поховання здійснюють з військовими почестями, відповідно до Наказу Міністерства Оборони України від 05.06.2001 року №185, зазначили у міськраді.
— За рахунок коштів міського бюджету, СКП «Ритуальна служба» при здійсненні поховань загиблих Героїв, які захищали незалежність України, надає безкоштовні послуги копання могили механізованим способом, надання залу для проведення обряду «Похорон», автокатафалка, а також забезпечує ритуальною атрибутикою, зокрема тимчасовим пам’ятним знаком, флагштоком з прапором, труною, вінком, тощо (відповідно до побажань виконавця волевиявлення), — повідомили у міськраді. — Орієнтовна вартість вказаних послуг становить понад 20 000 гривень.
Також за рахунок міського бюджету тривають роботи щодо належного влаштування пам’яті усіх загиблих Героїв, які поховані на території почесних поховань «Пантеон Героїв Тернополя», щоб гідно вшанувати пам’ять усіх загиблих, які віддали своє життя за Незалежність України. Зокрема, відбувається виготовлення та встановлення намогильних споруд, які виготовляються відповідно до затвердженого зразка і розмірів намогильної споруди, яка складається з пам’ятника, постаменту та намогильної плити. Пам’ятник у формі мальтійського хреста, інші елементи намогильної споруди прямокутної форми виготовляються з природного каменю. На лицьовій поверхні пам’ятника карбується портрет загиблого виготовлений з фотоскла чорно-білих кольорів, дата його народження і смерті, прізвище, власне ім’я, по батькові, військове звання, а також за бажанням виконавця волевиявлення загиблого або особи, яка зобов’язалася його поховати, можуть карбуватися за наявності, нагороди. Орієнтовна вартість виготовлення та встановлення намогильної споруди становить понад 120 000 грн, повідомили журналістів у відповіді на запит.
— Інформуємо, що метою створення Пантеону Героїв Тернополя є гідне вшанування загиблих тернополян, які захищали незалежність, суверінітет та територіальну цілісність України. Виконання робіт з облаштування Пантеону виконується виключно за рахунок коштів місцевого бюджету, протягом 2023-2024 років видатки місцевого бюджету на виконання робіт з облаштування Пантеону в цілому склали 26 300 000 грн, — повідомили у міськраді.
Про реєстрацію — ані слова
То кого ж поховають на Алеї Героїв на Микулинецькому цвинтарі, шукаємо у положенні про поховання, на яке посилаються в міськраді. Наголосимо, згадуючи випадок із Миколою Николяком, шукаємо в положенні пункт про місце реєстрації у Тернополі. І… не знаходимо.
У п. 3 Положення йдеться, що на території Пантеону героїв Тернополя може здійснюватися поховання з військовими почестями загиблих (померлих):
а) військовослужбовців сил безпеки та оборони, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України;
б) військовослужбовців — Героїв України, яким починаючи з 2014 року вручено орден «Золота Зірка», а також військовослужбовців, нагороджених орденом Богдана Хмельницького трьох ступенів, орденом «За мужність» трьох ступенів, орденом княгині Ольги трьох ступенів;
в) учасників бойових дій, визначених абзацом другим пункту 2, пунктами 19-24 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
г) осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених пунктами 11-15 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
ґ) військовослужбовців Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження до держав, на території яких у цей період велися бойові дії.
За більшістю цих пунктів Микола Николяк міг спочивати на Алеї Героїв. Про реєстрацію у Положенні, на яке послалися у міськраді, відмовляючи у похованні, — ані слова.
Шукаємо далі. У п. 6 цього положення йдеться, кому можуть відмовити у похованні і в яких випадках. Далі цитуємо.
«6. Особі, яка зобов’язалася поховати загиблого (померлого) відповідно до законодавства, або замовнику поховання загиблого (померлого) може бути відмовлено в укладенні договору-замовлення з таких підстав:
— загиблий (померлий) не належить до осіб, визначених у пункті 3 даного Положення;
— загиблий (померлий) похований на іншому кладовищі;
— подання недостовірних відомостей».
Під жодну з цих категорій ані рідні Миколи Николяка, а ні він сам не потрапляють. І знову — ані слова про поховання за місцем реєстрації.
У Положенні про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської громади, який у відповідь на запит «20 хвилин» надіслали з міськради, теж ні слова про реєстрацію в Тернополі.
Які виплати належать родині
Раніше, нагадаємо, «20 хвилин» зверталися до Тернопільського ТЦК та СП за коментарем щодо поховання учасників бойових дій і хто та що забезпечує в таких випадках.
— Поховання померлого військовослужбовця в межах Тернопільської громади — у компетенції органу місцевого самоврядування, — повідомили «20 хвилин» у пресслужбі Тернопільського ТЦК та СП. — Місце на цвинтарі, труна, решта атрибутів та організаційних питань — у їхній компетенції. Ми даємо почесний караул, прапор, та готові забезпечити всі військові почесті.
Чому дружина воїна, який помер після поранення, отриманого на Бахмутському напрямку, все оплачувала з власної кишені і досі не отримала ні копійки?
— Тому що померлий не був зареєстрований у Тернопільській громаді, — коментує «20 хвилин» директор СКП «Ритуальна служба» Сергій Тлумацький.
На зауваження журналістки, що в Положенні про поховання Героїв не зазначене умовою наявність тернопільської реєстрації, директор СКП «Ритуальна служба» продовжив, — чоловік був призваний районним ТЦК.
— Нам сповіщення надає про загибель чи смерть тільки міський ТЦК. У даному випадку такого сповіщення не було, тому кошти на поховання не виділяли, — каже він.
Крім того, Закон № 1274-VII «Про внесення зміни до ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачає, що «члени сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію, якщо військовослужбовець загинув (помер) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, або виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 вказаного Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), отримують:
— 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї;
— Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім’ї.
— У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків».
Також Міністерство оборони (через військкомат) бере на себе зобов’язання по похованню, військовий ритуал (оркестр, салют) та одноразову виплату на поховання у розмірі двох окладів.
«20 хвилин» знову звернулися за коментарем до Тернопільського ТЦК та СП, чому не виділили кошти і куди звернутися дружині.
— Дружина повинна звернутися письмово, з офіційною заявою на імʼя обласного комісара, — зазначили у пресслужбі Тернопільського ТЦК та СП. — Там розберуться по суті справи і нададуть їй вичерпну відповідь.
