Історія Мухавецької Свято-троїцької святині, що на Тернопільщині

Після першої публікації історії Мухавецької Святині –Троїцької Церкви, до мене було багата запитань від читачів, а саме звідки така інформація. Я вже раніше це писав і ще раз повторюю. У тридцятих – сорокових роках минулого століття у нашій Мухавецькій святині настоятелем був Михаїл Кукурік. Він і розпочав писати історію нашої святині. Коло двадцяти років він збирав матеріали і описав у шести товстих зошитах. Ці його описи перечитували місцеві жителі. А прочитані матеріали розказували своїм дітям і внукам. У 1945 році коли радянська комуністична влада провела обшук у житловому приміщені Михаїла Кукуріка, то вилучила багато церковної літератури і його записи. Десь у 1947 році всі його письмові щоденники були спалені. Але у пам’яті мухавчан залишились розповіді людей, які прочитали записи Міхаїла Кукуріка і частину вдалося відтворити. А ще є невеличкі записи в різних архівах не тільки України.

Спочатку людей називали Мухавчани. Це тому що їхнім паном був Мухавецький, який мав декількох помічників. Багато мухавчан  вже тоді працювали у князів Вишневецьких. Так  три брати  з Островських були у охороні і постійно супроводжували сімю князя у поїздках  до  Польщі. Частина місцевих людей вже тоді під впливом польської пропаганди почали переходити у католицьку віру. На настоятеля Серафима розпочався шалений тиск. Він вже був старий за віком, коло вісімдесяти років. Десь у 1584-1585 році помер. Його місце зайняв і розпочав проводити Службу Божу Варфоломій, який постійно помагав і часто підміняв ще раніше Серафима. Одного разу серед ночі Варфоломія розбудив шум собаки. А Варфоломій проживав у церковній невеликій хатині. Він кинувся до дверей і не зміг їх відкрити. Отже хтось з знадвору двері заставив. Але швидко виліз через верх і побачив що Церква палає. Куди вже кидатись. Відром води не погасиш, ніч. Через декілька хвилин прибігли недалекі сусіди, та вже було пізно. Страшний вогонь пожирав першу Мухавецьку Святиню. Боляче і сумно було дивитись на це. Але всі знали, що це було зроблено для того щоб знищити православну нашу, місцеву Церкву.  Бо сильно мішала наступаючим ворогам на наші землі. А вони поступово клаптик за клаптиком захоплювали наші українські землі. І людей робили рабами. Татари викрадали здійснюючи страшні напади, спалюючи садиби і вбиваючи старших, ці діяли іншим методом. Заставляли міняти віру і приймати їхні традиції та визнавати їхню владу.

І став тоді власник довколишніх лісів Мухавецький Міхал католиком. І щоб довести свою щирість і вірність католицизму та польській владі розпочав будівництво невеличкого костелу на місці спаленої Святині. Вже в цей час багато місцевих жителів окатоличилось. Але старі люди, коли побачили що на місці спаленої ворогами церкви будують нову, католицьку, почали говорити що і її доля повториться, буде спалена до тла страшним вогнем. А чому так буде? Запитували. Ще пів тисячі років тут були старовіри, язичники, говорили старі люди. І вони поставили великі дубові свої святині і поклонялися їм. Поклонялися Богам Землі і Сонця. Зустрічали святкуючи весну і літо. Проводжали старий рік і зустрічали новий. Але пройшлися по наших землях чужі люди і спалили ці дубові символи і людей, які були там, захищаючи свою віру, знищили. А через сотні років вже місцеві вірячи побудували грецьку церкву. Ось і боротьба за віру привела знову до спалення. Так пояснювали тоді старі люди. А ця історія передавалася з покоління в покоління. Дідусь внукові, а коли внук ставав дідусем переказував своєму внукові.

1604 рік. Розпочали будувати невеличкий костел. Самі місцеві жителі викопали фундамент і заложили перші дубові опори. А у Вишнівці вирувало активне життя. Ходили чутки що збираються йти на Москву і там має бути царем Дмитрій, який у цей час перебуває під прикриттям князів Адама і Констянтина Вишнівецьких. Протягом 1603-1604 року вони готували його до престол у Москві. А вже у червні вони посадили його на Московський престол. І в честь таких подій за рік на землі мухавчан був побудований невеличкий костел Святої Анни. Відправу у костелі проводили монахи єзуїти, які вже правили у Вишнівецькому костелів і мали там свій монастир. Трохи більший тоді ще був побудований і у Старому Вишнівці.

Минали роки. Жителі нашого села поступово окатоличувалися і ходили в храм Святої Анни. Частина ходила до Вишнівця, а ще невеличка частина почала відновлювати колишнє вірування своїх предків. Так повільно проходив час. І було дуже неспокійно. Постійна війна між поляками і козаками. Вишнівецькі князі помагали і відстоювали польську владу. А у Мухавці то католицьке свято, то православне. Кожен день робота, крім  неділі. Завжди хтось працює на пана Мухавецького. Дуб доставляють до річки Горинь і опускають в глибокі ями, які називали копанки з мочаром. Там закидали різні зілля і заливали вистояною водою з різними настояними домішками. Цей дуб там зберігався десятками років, але кожного пів року повертали у мочарі дуби. Чим довше там перебувало дерево тим твердіше було. Кріпке за метал.

А тепер коротко про Варфоломія, настоятеля церкви Святого Пантелеймона. Після знищення церкви він ще декілька днів проживав у церковній хатині. З самого ранку, ще до сходу сонця молився на спаленому місці.  Потім він пішов у Старий Вишнівець. Там також була невеличка Церква коло руїн старого замку, який зруйнували і спалили татари. За розповідями там було два замки. Перший зруйнували страшні орди чужинців, що прийшли з Сходу, а другий десь у 1450-1460 роках татари. Церква була розміщена на відстані більше двохсот метрів від замку і не постраждала від вогню. Тоді і вирішили побудувати новий замок на другій стороні річки Горинь і назвати це місце Новим Вишневцем. А по другий бік берега – Старий Вишневець. Тому Варфоломій став прислуговувати в грецькій церкві у Старому Вишнівці.

У цей час з сторони Вишнівця на мухавчан поширювався сильний наступ польських єзуїтів. Адже значна частина, а саме  місцева верхівка, так звана патриціат, була вже спольщена.  А у костелі латинське вишневецьке духовенство проводило серед місцевих жителів колонізаційну акцію. Єзуїти в цей час дуже активізувалися у Кременці та в Збаражі  і поширювалися на всі навколишні села. Єзуїти цілими невеликими групами ходили і велику активну пропаганду не тільки в храмах а і в селах коло двору ополячених українців. Вони дуже звертали увагу на заміжніх мухавчан, талановитих молодих хлопців та намагалися їх залучити до латинської церкви і тим самим до польського національного табору. Так розпочалося польське поневолення нашої рідної Вишнівеччини. Особливо активно почали проводити святкування коло костелу. В цей день після служби накривали столи і починали пригощати місцевих людей, запрошуючи на нове свято. Так йшов мирний процес завоювання наших земель польськими впливами і саме головне. Це спольщити українців і знищити організацію православної церкви. Все це робилося по лінії шляхетно-католицької політики, а любий місцевий протест чи опір мав бути знищений і пригнічений. Тому частина жителів нашої місцевості почала окатоличуватися і вже розмовляти навіть між собою польською говіркою. Та не так сталося, як планували окупанти.

Вже на початку 1630-1635 років у Мухавецькому костелі почав прислуговувати єзуїтам внук   Міхала Мухавецького. Він вже розмовляв польською мовою і постійно перебував коло єзуїтів. Вони його і навчили мітко стріляти з лука. Він часто вигукував серед своїх місцевих юнаків, що буде добрим польським захисником віри єзуїтів. Потім він перебував і місті Львів у одному католицькому монастері де навчався і десь у 1645 році повернувся на Вишніеччину  та став на службу отцем єзуїтів у Вишнівці в монастирі. Часто проводив служби і на Мухавці.

Наступив 1649 рік. В цей час Збараж був власністю князів Вишневецьких. В цей час там проживало коло дев’яти тисяч населення, у Вишнівці коло трьох тисяч і на Мухавці коло тисячі жителів. Війська Богдана Хмельницького окопалися навколо Збаража. Поляки всі повтікали у замок міста Збараж і разом з ними єзуїт Мухавецький, якого звали Штефан. Католицький костел на Мухавці перестав проводити служби і був закритий. Вся родина Мухавецьких виїхала в Кременець. Козаки декілька раз разом з татарами навідувалися до Мухавця.

Та одного разу, а саме в середині липня 1649 року у ночі після козацького набігу був спалений до тла мухавецький костел і все господарство Мухавецького. Козаки нікого не чіпали і більше нічого не палили. Місця від католицького храму не залишилось. А на другий день ніхто навіть не прийшов на це місце з місцевих жителів. Чому цей храм був спалений? Читайте в наступному випуску.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ