Вибори без “Зе”: чим виграватиме (програватиме) мер Тернополя Сергій Надал?

Кажуть, що місцеві вибори відбудуться не восени, а навесні 2020 року, зокрема у квітні.  Підтвердженням таких чуток є неабияка активність, яку уже проявляють діючі депутати та міські голови. Не виключенням є і міський голова Тернополя – Сергій Надал, який, вочевидь, хоче залишитися мером міста на третій термін. Та чи залишиться?

Домовитися з командою «Зе» не вийшло?

Найкращий спосіб виграти вибори міського голови для Сергія Віталійовича було б, звісно, домовитися з діючою монобільшістю у парламенті – партією «Слуга Народу» і президентом Володимиром Зеленським зокрема. Адже рейтинг гаранта хоч і хитається, але не на стільки, як би хотілося опозиції, а тому не виключено, що  повториться досвід виборів до Верховної ради України – коли перемагали абсолютно нікому невідомі люди, але під брендом «Слуги Народу».

Та домовитися з командою «Зе» – не так просто. Народні депутати, які
пройшли в раду від «Слуги Народу», не мають впливу на кадрові рішення в області, навіть коли дуже хочуть.  А значить домовлятися слід у  Києві. Проте там, за нашою інформацією, діалог не пішов. Тому Сергій Надал якщо таки піде на вибори, то без підтримки «Зе».

Та це й не дивно, адже «Слуга Народу» декларувала ще перед парламентськими виборами, що не хоче бачити в своїх рядах так званих «старих політиків». Сергій Віталійович же не просто політик з досвідом, а ще й з десятками земельних скандалів за спиною.

Сюди забудови парків та скверів, торф’яні котельні, інвестиційні угоди, гаражі по 100 «квадратів», за які також голосує голова. Було б дивно, для чого команді президента на старті такий баласт, що має більше шансів сплисти в кримінальних провадженнях…

Медіа, адмінресурс, бруківка

Попри відсутність підтримки та комунікації з командою президента, у Сергія Надала є непогані стартові позиції у порівнянні з іншими кандидатами. Ключові з них – медіа, адмінресурс та бруківка.

Попри відчуття «меншовартості» на фоні міського голови Львова Андрія Садового, Сергій Віталійович все ж перейняв один досвід – хто має медіа, той «на коні». Окрім сайтів, які пов’язують з першою особою міста, щороку кілька сотень тисяч гривень міська рада з бюджету витрачає на популяризацію себе та мера.

В той час, коли активісти виступали проти котелень на торфі через екологічні наслідки, медіа, близькі до міського голови говорили, що людям заплатив сам Коломойський. Коли активісти наполягали, щоб парк Національного відродження не забудовували, їх називали «заробітчанами».  Маючи своє медіа, можна називати чорне – білим скільки завгодно.  Насправді це працює навіть зараз,  і навіть у такому невеликому місті як Тернопіль: люди з «Дружби» переважно не мають часу з’ясовувати, яка мотивація у людей з «Аляски» не давати  будувати в парку під їхніми вікнами і навпаки.

Вплив та можливості адмінресурсу і пояснювати особливо непотрібно. Його значимість довів президент Петро Порошенко, який хоч і запустив реформу децентралізації, але ліквідувати обласні адміністрації, що також передбачала реформа, не наважився. Сповідався, що вони допоможуть гаранту виграти. Очевидно, що свій вклад вони все ж зробили.

І третє – бруківка. Як би не жартувала з Сергія Надала, але схема «закатати усе місто у бруківку працює». Коли твій двір ремонтують «з нуля» і ти щодня ходиш рівною доріжкою, а ще напередодні її відкрив сам міський голова, то думка «краде, але щось робить», з’являється сама по собі. І ніхто не буде розбиратися, що бруківку стелили за податки жителів міста.

Ще 5 років забудови?

Сергій Надал уже почав активно зустрічатися з тернополянами, брати участь у відкритті всього, тільки-тільки зремонтованого чи  запущеного. Ось днями відкривав бювет, до того запускав фонтани.  Загалом робить усе для того, щоб жителі міста хотіли залишити його на третій термін.

Та за ці десять років головування Надала, в місті сформувалася критична маса городян, яких важко «купити» новим фонтаном чи ремонтом двору.  Вони пам’ятають усі скандали, оборудки та «схеми» міської ради за керування Сергія Віталійовича. Про що йдеться? Ми спробуємо пригадати на сторінках інтернет-видання «Погляд» в наступних публікаціях.

Сергій Сліпий