Як має працювати влада і якою вона має бути, – роздуми Петра Ландяка

Про те, якою має бути влада і як має працювати пише депутат Тернопільської міської ради, голова ГО “Українська народна варта” Петро Ландяк. В Європі люди, каже, можуть і не знати свого президента чи прем’єр-міністра, бо там вони менш заполітизовані. А все тому, що до влади є більше довіри.

– Якщо наш годинник працює чітко – ми на нього дивимось лише в міру потреби. А якщо він навіть трішки барахлить – то наша увага до годинника стає пристальною. Так і мені, здається, є з владою. А вона в нас не те, що годинник мовчки барахлить, а діє галасливо-брехливо та ще й злодійкувато. Це все якраз привертає нашу увагу і заставляє знати щось про неї, – наводить приклад депутат Петро Ландяк. 

Петро Ландяк пригадує розмову з молодим депутатом, який під час сесії грав ігри, бо йому не було цікаво. А на запитання для чого йшов у депутати відповів: “Політика – це бізнес, де ще немає конкуренції. Тому я тут!”. З того часу пише Петро Ландяк, конкуренція зросла і до місцевих рад і до Верховної ради України. Разом з нею збільшилася корупція.

– Молоді команди змінюють одна одну, а зі зростанням конкуренції нічого доброго не вийшло –  появилась лише СЕРЙОЗНА КОРУПЦІЯ! При цьому кваліфікація і підготовка депутатів знижується від каденції до каденції. І в рамках країни найбільш моральною починає виглядати Рада 1990-94 років. Стає навіть дивно, бо хто на початку 90-х років міг подумати, що через 30 років ту Верховну Раду, серед якої домінувала сумнозвісна комуністична група 239 (СПРАВЖНІ ДЕМОКРАТИ БУЛИ В МЕНШОСТІ) –  можна буде називати однією з кращих??? Скажу свою думку, хоча неодноразово чув і від інших поважних для мене людей, що навіть тодішні комуністи виглядали більш пристойно і морально ніж теперішні позапартійні чи ті, які часто називають себе демократами або патріотами, – зазначає депутат.

Міські депутати 1998-2006 років, за словами Петра Дмитровича, приходили до Тернопільської міської ради не для бізнесу, бо там не заробляли.

– Все було простіше. Директори шкіл чи головні лікарі знали, що будучи депутатом, їх реально ніхто не звільнить з роботи (правда без 100%-х гарантій), а вони ще при цьому мали попробувати з того невеличкого міського бюджету (а він був таким насправді!) щось “вибити” для своєї школи чи лікарні. Депутатів-бізнесменів трішки менше чіпляли правоохоронні органи і місцевий рекет. При цьому також гарантій не було. А якщо депутату вдавалося залатати хоча б трохи якісь ями на дорозі чи зробити ремонт сходових кліток в будинку на окрузі – ЦЕ ВЖЕ БУВ СУПЕР!!! ТА Й ПОВАГА ЯКАСЬ ВЖЕ БУЛА БІЛЬШОЮ ДО ТІЄЇ ЛЮДИНИ! І ЦЕ ПРИРОДНО, А ЛЮДИ ЦИМ ДОРОЖИЛИ!!! ОСЬ ЦЕ БУЛО НАЙБІЛЬШОЮ МОТИВАЦІЄЮ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ТОДІ ЙШЛИ В ДЕПУТАТИ!!! – розповідає депутат Тернопільської міської ради Петро Ландяк.

Такого, що “хочу голосую, а хочу не голосую, не було”. Якщо й траплялося – це швидко припиняв міський голова.

– Звучала, для прикладу, фраза від Анатолія Івановича Кучеренка: “Ми не підтримали продовження терміну оренди земельної ділянки під об’єктами нерухомості. А чому? Орендар може не платити за землю”. Відбувалось переголосування і тоді швидко все ставало на місце. Але знаємо, що РИБА ГНИЄ З ГОЛОВИ!

Нині, каже Петро Дмитрович, масштаби порушень у Верховній Раді чималі. З них беруть приклад депутати місцевих рад, а відповідно це негативно впливає на життя простих українців.