40 років у підпіллі: ” оунівець” зі Збаражчини шокував українську спецслужбу
Дружині надрайонового провідника ОУН Іллі Оберешина Емілії протягом майже 40 років вдалось переховувати свого чоловіка від спецорганів. За увесь цей час підпільник не раз прогулювався біля будівлі тернопільського КДБ, навіть, розповсюджував пропагандистські листівки. Але протягом 12 рідний син оунівця і не здогадувався, що батько проживає разом із ними – на горищі. Легалізуватись Ілля наважився уже після проголошення Незалежності.
Про це йдеться у фільмі «Останні самураї УПА» проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» на телеканалі ZIK.
Дружина надрайонового провідника ОУН і Служби безпеки у Збаразькому районі Іллі Оберишина Емілія Турчин розповідає: із чоловіком познайомилась, коли її батько переховував на горищі підпільників.
«Як ми взяли шлюб у лісі, падав дощик, я мала голубу сукенку у червоні кружечки. Священиком був його найстарший брат», – пригадує пані Емілія.
Та після таємного вінчання оунівець не затримується у селі – він змушений знову повертатись до лісу. І лише на початку 1951-го, коли Тернопільський обласний провід уже кілька місяців не виходить на зв’язок, а побратими один за одним потрапляють до рук спецслужб, Ілля повертається до дружини.
Продовження підпільної боротьби
Побачивши свого Ілька, Емілія хутко спровадила його на горище. Відтоді під покрівлею будинку Турчиних оунівцю облаштовують постійну криївку. Однак, навіть залишившись сам на сам, Оберишин продовжив підпільну діяльність.
«У сусідньому селі Остап’є він мав сховок, де переховував друкарську машинку. На ній і набирав листівки, які розповсюджував серед населення. Цікавий факт: його дружина протягом шести років працювала вчителькою у цьому ж селі і навіть не здогадувалась про сховок і про те, що Ілько займається пропагандистською діяльністю», – зауважує кандидат історичних наук Сергій Волянюк.
Того ж року у підпільного подружжя народжується первісток. Однак Емілія надійно приховує, хто батько її сина. Аби зберегти таємницю, жінка переконала спецслужби, що «нагуляла» дитину від чоловіка сестри.
«Для вчительки, яка закінчила гімназію за Польщі, це було ганьбою. Щоб трішки замаскувати, сказали, ніби батьком є голова колгоспу, який жив із її сестрою. На таку ганьбу пішла ця родина», – наголошує політв’язень, товариш Іллі Оберишина Ігор Олещук.
Звісно, прізвище та по-батькові оунівця, який переховується на горищі, хлопчику дати просто не змогли, тож малого назвали Аркадієм Романовичем. Відтак, довгі роки Ілля зміг дивитись, як росте його син, лише через шпарину на горищі. І лише, коли малому виповнилось 12 років, батьки наважились розповісти йому правду.
«Тоді син кивнув, мовляв, нікому про це не розкаже. Та я не вірила, адже той був ще дуже малим, мав всього дванадцять років», – зізнається Емілія, пригадуючи той день, коли таки познайомила сина із батьком.
Загроза викриття
Сам Ілля Оберешин час від часу ночами таки виходив зі свого сховку.
«Він переважно крутився біля Тернополя. Доки було тепло, ночував у скирті, а коли холодно – на вокзалі», – розповідає Емілія.
«Він проходив повз будівлю КДБ, спілкувався із населенням та аналізував ситуацію, що відбувалася», – додає Сергій Волянюк.
З того дня минає багато часу, ніхто у селі, начебто, і не здогадувався, що Емілія із сином переховують у себе повстанця. Та й для кадебістів Оберишин, наче під землю провалився. Але одного дня несподівано рано-вранці до хати заходить листоноша і зустрічається поглядом із Ільком.
«Чоловік знав, що більшість листонош можуть бути зрадниками. Я вже думала, що то може бути кінець», – каже Емілія.
Відтак, після цього випадку Ілля та Емілія уже не можуть спати спокійно і з дня на день готуються до найгіршого. Тож, аби не підставляти родину, оунівець вирішує піти якнайдалі від дому.
«Ілля Оберишин мусив конспіруватися. Це стосувалось не тільки його, а й родини, яка довгі роки жила подвійним життям. Вони, фактично, також ставали учасниками підпілля», – зауважує директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий.
Несподівана Незалежність
І лише у грудні 1991-го, коли Ілько Оберишин у черговий раз виходить зі свого сховку і подається за десятки кілометрів від дому, чує, як просто на вулиці перехожі на весь голос співають гімн України. Оунівець, який 40 років провів у підпіллі, просто не вірив власним вухам. Саме тоді у Києві оголосили результати всеукраїнського референдуму – 91% громадян підтвердив Акт проголошення Незалежності України.
Після референдуму поява Іллі Оберишина у Тернопільському крайовому проводі Народного руху України була справжнім дивом. Найбільше ж своїм викриттям оунівець шокував уже українські спецслужби.
«Коли він появився у голови Руху, коли його ідентифікували по архівах СБ, звичайно, це був фурор – 40 років у підпіллі», – наголошує Ігор Олещук.
Отримавши паспорт громадянина України, Ілько Оберишин вдруге, уже офіційно, одружився із Емілією Турчин, яка майже півстоліття переховувала його на своєму горищі.
Коментарі вимкнені.