“Богоматір із Немовлям-Спасителем” – цікавий феномен у Чорткові (фото)

Художнє полотно “Богоматір із Немовлям-Спасителем” (розміри: 1,20 м х 1 м) малярка Анна Синенька створила у 1936 р., а принесла до церкви Покрови Святої Богородиці навесні 1940 року, незадовго до трагічної смерті. Ніби передбачала свою завчасну кончину… Там картина зберігається до сьогоднішнього дня у Захрестиї храму. Власне, то є копія репродукції картини невідомого художника. Незвичайний образ Богоматері вразив мисткиню з першого погляду, тож вона надала йому друге життя, забезпечивши дорогу в майбутнє. Ми свідомо поставили мистецький твір поруч з іменем його прийомної матері в знак милосердя до раби Божої, яка власним нещасливим кінцем підтвердила правдивість художньої ідеї.

Картину можна було б оцінити як світську, якби не осяйний вінець, що обіймає жіночий лик і засвідчує Божественний статус Народительниці Спасителя. Углиб полотна відступила непроглядна пітьма, тож безтурботно спочиле Боже Дитя постало перед глядачами виразно, як удень, у сяйві Материнської корони. Але всеобіймаюча загроза, що заховалася на задньому плані, невідступно тяжіє над острівцем світла, яким є незгасна Любов Богородична до Сина Чоловічого. Головним джерелом, звідки витікає відчутття страшної небезпеки, є очі Богоматері. Неприродно розширені зіниці поглинають нас одразу і утримують в полоні невимовного жаху. Що там, за кордоном нетривкого благополуччя? Не дано цього бачити, проте стривожений погляд Неустанної Опікунки випромінює таку потужну ауру, що не залишає жодного сумніву: руйнація ефемерного спокою реальна і близька. Народження неординарного образу через мистецьке сприйняття дуже скидається на своєрідне знамення, на чергове об’явлення Божої Матері з конкретною, а саме передбачувальною, застережною місією. З огляду на духовний підтекст, їй пасує у цьому випадку ім’я Заступниці загрожених. Чи не є есенція жаху в її очах алегоричним вираженням страху Божого як одного з дарів Духа Святого, як пересторога, як нагадування надмірно заспокоєним, недозволено самовдоволеним: “Бійтеся Бога! Повернітеся лицем до Отця Небесного, поки не сталося непоправного!”? Картина стала дивовижним передбаченням незліченних страхіть Другої світової війни з її винятково кривавими наслідками, незліченних репресій, які можна прирівняти до жорстоких переслідувань на зорі християнства, масового винищення мирного населення більшовицькими та німецько-нацистськими нелюдами, безповоротної руйнації звиклого життєвого укладу для мільйонів людей. Ми маємо усі підстави вважати, що в соціальному ракурсі відчайний погляд Богоматері присутній на усіх перепуттях багатостраждальної української історії, яку “неможливо читати без брому” (Володимир Винниченко). Тут картина натурально вписується ледь не в кожен інтер’єр народного життя: у молитовну обитель, у побутове помешкання, у музей масових насильств, у залу найвищого владного органу…

З певністю можемо говорити про “Богоматір…” Анни Синенької, як про помітний, цікавий феномен у місцевому історично-культурному спадку, що потребує пильної уваги і вивчення.

Андрій Базалінський, Золота пектораль