Як “божі” люди заробляють на Тернопільщині

«Покаяному» довіряли, бо він місцевий, з вищою освітою, має двоє дітей. Та, мабуть, саме релігійність Петра найбільш вселяла довіру. І хто міг подумати, що завжди вдягнутий у костюм, краватку, без шкідливих звичок, привітний і спокійний Петро оббере до нитки своїх земляків!

На лаву підсудних Борщівського райсуду Петро сів уже у ролі в’язня. Річ у тім, що у квітні 2010-го колегія суддів кримінальної палати апеляційного суду Чернівецької області засудила його до п’яти років позбавлення волі за кількома статтями Кримінального кодексу. Петро очолював кредитну спілку у м.Заставній Чернівецької області і наробив такої «манки», що збитки перед клієнтами кредитної спілки склали дев’ять мільйонів гривень! В основному саме за це і втрапив за ґрати. Кредитівка у Заставній повторила гіркий досвід кредитної спілки «Сідней-Плюс» із Заліщиків.

Тож поки Петро відбував покарання, на світ Божий винирнули й інші аферистичні справи. Виявилося, Петро масово позичав гроші у заліщан, обіцяючи великі відсотки. На 24 проценти річних сподівалися люди, віддаючи у руки «Покаяного» десятки тисяч доларів, євро, гривень. Петро майстерно надував і банки. Скажімо, взяв кредит нібито на закупівлю обладнання для автотехнічної станції. Це обладнання і слугувало заставою перед банком. Але, незважаючи на заборону відчуження заставного майна, Петро незабаром продав обладнання і відсотки банку не сплачував. Оформив також кредит на свою дружину, як заставу запропонував квартиру, приховавши, що у ній зареєстровані його неповнолітні діти.

Відтак і банки, і люди залишилися ні з чим. То куди Петро подів мільйони? Хто його зна… Для погашення боргів арешт наклали лише на будинок, а квартира залишилася недоторканною, бо у ній зареєстровані діти. Іншого майна у грандіозного не лише у рамках районного масштабу шахрая не виявили. Я запитала у прокурора Заліщицького району Олега Лазенги, який представляв на суді державне звинувачення, чи не спрямовувалися видурені кошти у релігійну громаду, у яку був вхожий Петро? На це прокурор відповів: таких фактів не встановлено.

Петро займався не лише видурюванням грошей – він не цурався і відвертого криміналу: викрадав серед ночі легківки, а згодом по телефону вимагав викуп – три з половиною тисячі доларів. І власники, щоб повернути свої машини, сплачували таку суму.

Відтак, як вказано в обвинувальному висновку, в період з жовтня 2004 року по травень 2009 року, переслідуючи мету особистого збагачення, Петро заволодів грошовими коштами фізичних та юридичних осіб шляхом обману та зловживання довір’ям повторно, що завдало значної шкоди потерпілим, в особливо великих розмірах, незаконно заволодів транспортним засобом, повторно, вимагав передачі чужого майна з погрозою пошкодження чи знищення майна потерпілих, повторно, використовував завідомо неправдиві документи, – що стало підставою звинувачення за кількома статтями Кримінального кодексу.

Під час судового розгляду справи потерпілі вимагали для шахрая суворої покари. Усього було задоволено судом цивільних позовів на суму понад 770 тисяч гривень. Призначаючи покарання, суд брав до уваги і покарання за попереднім вироком. Отже, остаточне покарання – позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на праві власності, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов’язків на 2 роки. Як стало відомо, один із потерпілих звернувся з апеляційною скаргою на вирок, вважаючи таке покарання зам’яким для Петра. Тож вирок буде переглянуто апеляційним судом області, – пише газета “Свобода”.