Як Потоцький 1709 року в Кракові Чортків …пропив, а Людвіг Носс замок зруйнував

Гадаєте, у Чорткові споконвіку було дві дерев`яні церкви – й ото все? Зовсім ні – цілих чотири! І – два замки, до того ж, один – у середмісті. Та й герб, що має Чортків, теж – продукт полонізації нашого міста.

Ось такі революційні зміни взявся вносити в усталені вже, бо ж сформовані десятиліттями, знання з історії Чорткова буквально кілька годин назад краєзнавець, член НСПУ, головний редактор обласної газети «Вільне життя плюс» Петро Федоришин.

Фото Орест Лижечка

Читальна зала районної бібліотеки на вулиці Зеленій, попри настійне бажання, не могла вмістити охочих послухати ту новизну. Ще б пак – сміливо й зухвало перекреслювалося все, що ми, здається, знали з найбільш достовірних джерел, про що чули й читали.

– Дуже багато помилок стимулювали трактувати історію міста не так, як треба, – переконаний Петро Федоришин. Пояснює: – Бо, скажімо, Чортків ХVІ століття – то переважно історія єврейська, ХVІІ – польська. А українська громадиться глибше, раніше.

До неї він і докопувався в архівах Варшави та Відня, Вроцлава, Кракова, Львова і Санкт-Петербурга. І на цю зустріч взяв та й приніс з собою малу дещицю архівних здобутків, запропонувавши її для перегляду спраглій аудиторії. То – одиніз восьми томів листів, датованих давніми-давніми часами. А ще – сигнальний примірник отого видання, яке могло б стати справжнім дарунком до близького вже в часі 500-ліття Чорткова: аби лиш знайшлись меценати!

Що й казати, пощастило нашим вухам: почути стільки цікавих речей! Знаєте, яким роком датована перша згадка про поселення Чортків? 1368-м! А Богдан Хмельницький у Чорткові зроду не бував. Про те, що вінчався у Вознесенській церкві – це легенда й не більше. Чому? Бо на той час Вознесенської церкви тут ще не було, лише церкви св. Миколая та Успенська.

Так-так, була в нас колись церква св. Миколая, дерев`яна, як й інші її три посестри. Стояла на Старому Чорткові, 1801 року згоріла. І біля неї зберігся цвинтар. У 1913 році була можливість перенести на її місце Вознесенську церкву, та завадила Перша світова війна.

Мав Чортків ще й церкву Святої Трійці на Калічівці, датована 1607-м роком. Щоправда, 1676 року храм згорів, опісля була відбудований. А Вознесенська церква, 1681 року освячена, колись стояла зовсім не на Долішній Вигнанці, а трохи нижче від теперішньої вулиці Б.Лепкого.

На перший раз (сподіваємось, їх буде більше) наш земляк, білівчанин за родом, вдався до інформації здебільшого про сакральні споруди, де віками громадились вічні істини. «Пройшовся» історією домініканського костелу, старої синагоги, що є копією чернівецької. І майже магічно сповістив: «Мало хто знає, що в Чорткові була ще й мечеть, збудована водночас з тією, що в Кам`янці-Подільському».

Буквально сипав датами, локаціями, іменами, виокремлюючи ближчі на слух: Потоцькі, Садовські, Гольські. От чи знаєте, ви, наприклад, що серце Юхима Потоцького, згідно з його заповітом, віднайшло спокій в Чортківському костелі, а тіло – в Кам`янець-Подільському замку отців-францішканців? Або ж імена найславетніших в царині освіти, культури, меценатства, проте не згадуваних в історії міста трьох «чортківських пань» – Катерини Чортківської, Марії Могилянки, Францішки Потоцької? І про їхні змаги, їх заслуги?

Дуже хочеться діждатись виходу в світ хоча б частини зібраних матеріалів. Принадно зануритись углиб припалих пилом часу сивих століть. Збагнути корені родоводу, звідки починаємось. Меценати, озвіться!

КременецьСіті

Comments are closed.