Де зберігся шарм старого Тернополя?

Про улюблені місця старого міста розповідає історик Володимир Пукач.

– Мені дуже подобається дворик, де розмішений “Бункермуз”. Там збережені арки та портали у стилі Відродження. Цей дворик часто називають італійським, хоча він відносно італійський.
Там досить комфортно і збережена атмосфера минулого. І добре, що дуже акуратно підійшли до його оформлення: відновили первісний вигляд арки, нічого не покрили сучасною шпаклівкою (як то дуже люблять деякі наші тернополяни під час ремонтів у старому місті); зберегли стару фарбу, бо навіть якщо вона радянська, все ж має сліди часу, і не варто покривати її шпаклівкою — так зникає шарм давнини.
Крім того, цей будинок на бульварі Шевченка, 1 цікавий в історичному плані. Зокрема, тим, що тут у 1913 році відкрили Подільський музей Товариства народних шкіл. До речі, тоді у його фондах налічувалося близько 10 тисяч експонатів. Пізніше його та музей «Рідної школи» реорганізували в обласний краєзнавчий музей.
– Гуляючи старим містом, варто зайти на вулицю Івана Франка — одну з найбільш збережених після війни. Серед цікавих будівель на ній — вілла Грабовського, споруджена за Австо-Угорщини. Привертає увагу її  вигляд – споруджена вона у стилі неокласицизму. Належала відомому українському лікарю Олександру Грабовському. Він тривалий час мешкав там із родиною, аж до вимушеної еміграції. В радянські часи про цю віллу не забували – там оселилися перші секретарі обкому партії. В той час вілла була оточена височенним парканом. Уже в часи незалежності віллу Грабовського віддали бібліотеці, нині бібліотеці-музею “Літературне Тернопілля”, де працюють дуже активні співробітники.

– Ще одне цікаве місце старого Тернополя — мікрорайон “Новий світ”. Оскільки великих бойових дій під час війни на його території не відбувалося, він добре зберігся. Тут є вулички з оригінальною забудовою, кованими парканами, бруківкою. Коли я прийшов на роботу в музей, займався темою старого міста. Ходив і “Зенітом” клацав будинки — хотів доповнити експозицію фотографіями збережених у первісному вигляді довоєнних будинків, або тих, котрі були зведені у ранні роки радянської влади, — таких було досить багато. Але дуже шкода, що через наших тернополян-рагулів за десять років багато будинків абсолютно втратили свій первісний вигляд — у них збита ліпнина, вони зашиті пінопластом, до них добудували поверхи, чи зробили прибудову. Дуже шкода, що Новий світ втрачає свій шарм. Тернополяни не вміють шанувати того, що збереглося.

– Вважаю, міська влада та відділ охорони пам’яток архітектури мали б слідкувати за цим та пропагувати бережне ставлення до старої архітектури. За кордоном пам’ятки архітектури дуже шанують та стежать за їхнім збереженням. Мені дуже болить, що у місті, де після війни збереглося так мало історичних будинків, деталей на кшталт ліпнини, балясинів, поручнів балконів, кованих парканів, те, що залишилося, знищують самі жителі. “Господарні” тернополяни полюбляють міняти автентичні дерев’яні двері на банальні металеві, зате з домофоном… На Руській, Сагайдачного, Франка австрійські будинки зіпсуті неприглядними мансардами… Автентичні речі постійно зникають з Тернополя. Ці залишки минулого треба шанувати — це ж наша історія. Вона зникне і вже не повернеться.
Записала Анна Золотнюк.