Справу про вбивство тату-майстрині розглядатимуть по-новому

27 жовтня відбувся новий розгляд справи щодо вбивства 27-річної тату-майстрині Тетяни Подвашецької. Засуджений Андрій Горбатюк, який зараз перебуває за гратами, відмовився від своїх адвокатів і попросив державного. Із двох захисників на засідання прийшов тільки один – Тарас Боднарчук.

Він хотів, аби йому поклонялись і навіть трохи боялись

Андрій – цікава особистість. Як на мене, справжній представник неформалів. Він належить до того покоління, першими утіхами якого стали віртуальні ігри. Спочатку це були тамагочі, потім з’явилися ґаджети. До речі, хлопець уже з дитинства мріяв стати відомим. Хотів, аби йому поклонялись і навіть трохи боялись. Для цього Андрієві був потрібен внутрішній стрижень, харизма, завдяки якій притягувати людей до себе і водночас тримати на відстані.

Починаючи з дитинства, Андрій уже над собою «знущався»: експериментував із волоссям, фарбуючи його в яскраво-червоний чи синій кольори; маючи поганий зір, носив кольорові лінзи, захоплювався пірсингом і тату. Такі зміни спостерігалися не лише у зовнішньому вигляді, а й у внутрішньому. З роками він зрозумів, що хоче бути подібним на демона, такого собі Духа ночі, який зможе впливати на життя й долю людей.

Проте дивак не врахував одного: думки – матеріальні. Повторюся, нарощені ікла, загострені (ельфійські) вуха, розрізаний язик, тату очей не просто змінили його зовнішність, а й повільно провокували робити недобрі справи. В якийсь момент Андрій почав уживати наркотики. Він думав, що життя – це гра: дійшов до певного рівня, не сподобалось, вийшов з неї і все –  ріжки можна зняти, ікла спиляти, а залиту в очі чорну фарбу змінити на білу. Не вийшло. Демонічний образ і наркотична залежність перетворили «маленького» хлопчика на жахливого вбивцю, який вкоротив життя молодій жінці, майстрині тату Тетяні Подвашецькій.

Нагадаємо, що жахлива історія трапилась у ніч із 15-го на 16 квітня 2019 року. Тоді був місяць уповні, а за слов’янською міфологією, саме у такій порі «гуляє» нечиста сила. Коли вранці до помешкання Тетяни зайшов будівельник, який робив у квартирі ремонт, він був шокований побаченим: меблі розкидані-поламані, на підлозі лежали речі й повсюди криваві калюжі, плями, бризки.

Чоловік обережно пройшов усередину й зупинився. Побачив таку картину: 27-річна Тетяна лежала у калюжі крові на осколках дзеркала, волосся й одяг – все у червоному. Судячи з порізів на руках дівчини, вона ще якось захищалася, навіть намагалася вихопити клинок у свого вбивці. А він безжально завдавав ударів – у шию, руки, груди, коли спробувала втекти до кімнати, він немилосердно раз за разом всаджував ножа у спину, перетворивши тендітне тільце у суцільну рану. Згодом судові медексперти нарахували на тілі жертви 99 ножових ран, із них лише на шиї – 74.

Вона могла б жити, якби Андрій отямився і викликав швидку допомогу

А Тетяна з дитинства була хворобливою. Перенесла чотирнадцять операцій, тож біль уміла терпіти. Більше того, медексперт зазначив, що «за умови надання потерпілій  після спричинення всіх тілесних ушкоджень своєчасної кваліфікованої медичної допомоги  прогноз щодо її життя був би більш сприятливий». Вона могла б жити, якби Андрій отямився і викликав швидку допомогу. Але, на жаль, дива не сталося. Убивця темними, мов ніч, очима дивився, як його жертва мучиться і повільно помирає.  

Неподалік під журнальним столиком знайшли ніж. Але момент – на ньому не було відбитків пальців засудженого.

За версією Андрія, події розгорталися взагалі по-іншому. Він прийшов о дев’ятій годині вечора, хотів попросити Руслана – чоловіка Тетяни – доробити йому ельфійські вуха. Оскільки на той час подружжя вже розлучилося, але підтримувало дружні стосунки, жінка по “Вайберу” зателефонувала  до Руслана, подала телефон незваному гостю і пішла чистити картоплю. Розмова була короткою і раптово обірвалася. Однак Руслан устиг зробити декілька скріншотів обличчя Андрія, аби викласти на сторінці в «Інстаграм» взірець своєї роботи. Невдовзі чоловік двічі передзвонював, але більше ніхто не відповідав. У суді Руслан зауважив, що, на його думку, того вечора Горбатюк перебував у стані наркотичного або алкогольного сп’яніння, хоча агресії не проявляв. Варто зазначити, що вони були давно знайомі, адже Андрій був частим клієнтом тату-салону Подвашецьких. Отже, поки тривала телефонна розмова, Тетяна на кухні готувала картоплю і начебто порізалась – саме так Андрій пояснив плями її крові на своєму одязі. Однак згодом судові медексперти не знайшли на тілі дівчини жодного порізу, який вона завдала сама собі.

Тим часом і в Тернопільському міськрайонному, й в апеляційному судах засуджений стверджував, що у нього з жертвою були дружні стосунки, вона була йому, як сестра.

Але мати загиблої говорила, що це неправда. Тетяна не хотіла, щоби Горбатюк до них приходив, називала його «наркоманом» і «гнилою людиною». Подруга покійної також підтвердила, що відколи Андрій почав вживати наркотики, Тетяна сказала їй, що не хоче більше спілкуватися з ним. Та вбивця все одно приходив і спав під дверима квартири.

Однак у суді (першої та апеляційної інстанцій) Андрій стверджував, що пішов від Тетяни одразу після розмови з її ексчоловіком (тобто десь о 22 год. 30 хв.). Повернувся додому, начебто взяв велосипед та серед ночі поїхав кататися, але неподалік автовокзалу впав, сильно вдарився і залишив ровер на вулиці (поліція справді згодом знайшла у вказаному місці його). Падіння настільки «прояснило» розум юнака, що він вирішив терміново їхати до реабілітаційного центру у Львові.

Оскільки вже було приблизно о пів на десяту ранку, взяв таксі і поїхав до універмагу. Попросив у водія мобільний і зателефонував матері, домовившись про зустріч у центрі неподалік ломбарду. Матір невдовзі прийшла з невеликою спортивною сумкою в руках, залишила таксисту гроші за проїзд, а сину – сумку з речами і також кошти. Андрій повернувся на автовокзал, куди незабаром прийшла і мати. Вона придбала для нього квиток до Львова та забрала пакет із брудним одягом, адже юнак уже встиг переодягнутися. Повертаючись на роботу, пакет викинула у сміттєвий бак біля супермаркету «Новус». Цей важливий доказ поліція відшукала.

Знайшли слідчі й таксистів – першого, який напередодні ввечері привіз Андрія до багатоповерхівки, де жила Тетяна; іншого, що відвіз до автовокзалу.

«Це була панічна атака»

Утім ані слідчим-правоохоронцям, ані колегії суддів так і не вдалося з’ясувати, що ж штовхнуло Андрія Горбатюка схопитися за ніж. На початках під час досудового слідства він визнавав свою провину.

— Ми з нею говорили, вона різко підійшла до мене, і я нічого не пам’ятаю… Мені здалося, що за мною приїхали і мене забирають. Мене часто забирали люди з реабілітаційних центрів. Через це у мене починаються психічні атаки, «їде дах», і я не усвідомлюю, що чиню, це була панічна атака, – заявляв Горбатюк.

Однак проведена згодом психіатрична експертиза засвідчила, що юнак цілком розумів, що чинить. Тетяна кричала, благала його припинити й отямитись, та він не реагував. 

Суди у справі вбивства тернопільської тату-майстрині Тетяни Подвашецької тривали з початку осені 2019 року. Тернопільський міськрайонний суд виніс вирок: за умисне вбивство з особливою жорстокістю юнака з демонічною зовнішністю засудити довічно. Крім цього, зобов’язали сплатити матері загиблої пів мільйона гривень моральної шкоди та 47 тис. 674 грн. процесуальних витрат – у дохід держави за проведені судові експертизи. Рідні Тетяни вимагали для Горбатюка довічного позбавлення волі, але прокурор просив покарання у вигляді 15 років. У зв’язку з цим справа пішла в апеляцію. І вже 10 лютого 2021 року судді цієї інстанції засудили Горбатюка до 15 років позбавлення волі. Родичі тату-майстрині одразу після почутого суду заявили, що подаватимуть касаційну заяву до Верховного суду України.

До речі, після одного із засідань підозрюваний сказав, що шкодує про те, що трапилося. Згодом у ГУ Нацполіції повідомляли, що Горбатюк перебуває у психоневрологічній лікарні у Скаржинцях Хмельницької області, йому в закритому відділенні проводять стаціонарну психіатрично-психологічну експертизу для осіб, які перебувають під вартою. На початку жовтня повідомили, що чоловік осудний, матеріали передали в суд. 

У Верховному суді інтереси Андрія Горбатюка представляли його захисники – Петро Грода і Тарас Боднарчук.

— У касаційній інстанції ми просили обидва вироки – і першої інстанції, й апеляційної скасувати, а справу закрити, — повідомив журналістам один з адвокатів Горбатюка Тарас Боднарчук.

Верховний суд повернув справу на новий апеляційний розгляд. Коли ухвала апеляції набрала законної сили, Андрія Горбатюка перевели в одну із колоній в Західній Україні.

— У Верховному суді ми просили скасувати рішення апеляційної інстанції у зв’язку з його м’якістю. Інша сторона теж надсилала скаргу, де просила справу закрити. Наші вимоги прийняті до уваги і задоволені – справа знову йде в апеляцію, – казав один з адвокатів потерпілої Володимир Рубінський.

Вбивця заявив, що потребує державного адвоката

Справа повернулася до Тернопільського апеляційного суду. Там утворили нову колегію і призначили нове судове засідання – із врахуванням доводів, озвучених Верховним судом. А судді апеляційної інстанції зобов’язані врахувати, якщо у справі є певні порушення. І, простою мовою, виправити їх при ухваленні нового рішення.

27 жовтня у Тернопільському апеляційному суді відбулося нове засідання, яке тривало не довго. Як повідомив Горбатюк, він не підписав угоди з адвокатами, і вони відтепер не можуть представляти його інтересів у суді. Крім цього, вбивця заявив, що потребує державного адвоката.

– Зі мною зв’язалася мати Горбатюка, яка перебуває за кордоном, вона укладала зі мною угоду. Повідомила, що угоду на апеляційний розгляд вона зі мною укладати не буде. Відповідно у мене немає повноважень брати участь у даному судовому засіданні”, – наголосив один із захисників Горбатюка Тарас Боднарчук.

Прокурор Орест Дуць сказав, що обвинувачений має право на безплатну правову допомогу. Почувши думку всіх учасників процесу, головний суддя виніс рішення, аби перенести засідання на 15 листопада. За цей час засудженому призначать нового захисника, який ознайомлюватиметься з матеріалами справи. Андрій Горбатюк подав клопотання, аби брати участь у засіданнях в режимі відеоконференції…

Джерело: Тижневик “Номер один”