Прагнення до незалежності на заході та сході України різне

Варто розмежовувати прагнення до незалежності західної України, центральної та східної. Так вважає кандидат історичних наук, депутат Івано-Франківської обласної ради Сергій Адамович, – пише Газета.

“Я чотири рази був у Луганську, де щоразу допитувався людей, чому вони голосували за незалежність у 91-му році. Жінка, яка торгувала на вулиці чебуреками, відповіла приблизно таке: “Тому що в Ростові-на-Дону тоді ковбаса коштувала у кілька разів дорожче”. Тобто Росія перестала бути для “східняків” зразком, вони втратили на неї надію. Тому й проголосували за незалежність України”, – вважає Адамович.

“Щоправда, не можна все-таки забути тих людей, які в Києві вилазили на бензовози і вимагали цієї незалежності”, – додає він.

“З огляду на те, що наша країна дуже багатоманітна, різні регіони по-різному сприймали незалежність. І це навіть не на рівні захід-схід чи південь-північ, а навіть на рівні самого заходу. У нас зовсім інша Буковина від Волині, а Закарпаття відмінне від Галичини. Це пов’язане з факторами відсутності державності, перебування під різними загарбниками тощо. З цього випливає неконсолідованість наших еліт”, – підсумував історик.

Також він зазначив, що тоді істотно відрізнялася позиція комуністів Галичини від позиції комуністів сходу. І висловив припущення, що якби в 91-му році не заборонили Компартію, можливо, перемогла б позиція націонал-комуністів, і Компартія виступала б на кшталт Кваснєвського. А оскільки її заборонили, то відродилася вона в форматі Донецька разом із Симоненком, тобто русоцентрична