“Сповідь” перед виборами: Муц боїться, що його їм’ям лякатимуть дітей

«Не будьте хрунями!»,  – такі слова чув у дитинстві член фракції «Партії регіонів», представник Тернопільщини Орест Муц. Сьогодні він ж не хоче, щоб дітей лякали у майбутньому «Не будьте муцами».

– Я – галичанин, народився у селі Кровинка, що у передмісті Теребовлі. У дитинстві часто від тата чув настанову: «Не будьте хрунями!». Ми, малеча, не розуміли останнього слова. Коли пішов у політику, почав копатися в історичній літературі. І з’ясував, що на початку XIX століття у Галицькому сеймі від Отинійського округу на теперішній Івано-Франківщині засідав такий собі Микита Хрунь – на словах обстою­вав селян, а насправді захищав польських поміщиків. Я не хотів би, щоб коли-небудь моїм іменем «шугали» дітей, онуків, казали: «Не будьте муцами!», – розповів Орест Муц Високому Замку.

Якщо б мене «нагнули», матеріально зацікавили, аби проголосував за цей закон – після цього замучила б совість. Зранку піднявся б, поголився, подивився на свою фізіономію у дзеркало – і сказав би до себе: «Ти ж продав найдорожче!».

– Не виникало бажання покинути Партію регіонів, яка спровокувала таку велику суспільну бурю?

– Ви мені скажіть: наша знаменита Роксолана, яка одружилася з турецьким султаном – вона думала про Україну, свій рідний край?..

Не партія красить людей, а люди красять партію. Якщо галичани, які сьогодні є у Партії регіонів, несуть туди цінності Галичини, є патріотами своїх областей, які обстоюють духов­ність, моральність – то що в цьому поганого?

Україна починається з хутора, із села, з міста, де ти народився, виріс. Якщо ми доносимо цінності, на яких виховані, то й партія буде іншою. Треба полемізувати, переконувати. А дискутувати серед своїх – найлегше…

– Побутує думка, що вдатися до «мовного» протесту галичанам-«регіоналам» дозволили з Києва – щоб можна було потім говорити про внут­рішню демократію, плюралізм у Партії регіонів. Що начебто ця критика і так нічого не змінить, але балів наберете…

– Мовою, батьками, вірою не торгують, не прикриваються. Це був би величезний гріх для християнина. Не думаю, що серед нас є ті, що у такий негідний спосіб хочуть підняти свій авторитет.

Я ніколи не міг подумати, що представлятиму Тернопільщину у парламенті. Якщо так сталося, хочу залишити по собі добрий слід.

– Кажуть, Орест Муц тому так активізувався, гостро критикує нинішню тернопільську владу – бо вона переходить йому дорогу у майбутній парламент, просуває туди «легіонерів», зокрема луганського банкіра Клименка…

– Про намір іти на вибори по «мажоритарці» я заявив ще півтора року тому. Коли перший раз у Верховну Раду потрапив за партійним списком, один високий посадовець дорікнув мені, що пройшов у Раду на горбі «східняків», що мене взяли «за шиворот» і посадили у депутатське крісло. Мовляв, у Донецьку один дім дає голосів за Партію регіонів більше, ніж уся Тернопільська область. Зараз не хочу потрапити у парламент «за чийсь рахунок».

А те, що критикую місцевих політиків… У нас немає політиків, у нас – хруні. Бо хіба можна було допустити, щоб у найбільш бандерівському регіоні, де 98 відсотків населення ідентифікувало себе українцями, у депутати по тутешньому округу йшов колишній «кадебіст»?

Кажу про засилля «варягів», ментально чужих нашому краю людей. Обласну держадміністрацію очолює людина, яка працювала першим секретарем обкому комсомолу Хмельницької області. Його заступник Юрій Желіховський – колишній перший секретар обкому комсомолу Тернопільської області. Голова районної ради у Гусятинському, найбільш бандерівському районі, Надія Хоптян (дружина губернатора) була секретарем ЦК ЛКСМУ, на початку 90-х відповідала за гуманітарні питання. Депутатський мандат в окрузі на Тернопільщині (Збаразький, Кременецький, Лановецький, Підволочиський та Шумський райони. – І. Ф.) приїхав виборювати з Луганська колишній зав­відділом ЦК ЛКСМУ Володимир Клименко, який не має тут жодних коренів, українською володіє зі словником. Якби наші діди, батьки, які виборювали Незалежність, прокинулися з мертвого сну, – що б вони сказали на це?