Хижаки тримають мешканців Великої Березовиці у постійному страсі

Мешканці Великої Березовиці, що неподалік Тернополя, не пам’ятають, щоб лисиці так масово забігали до селища. Хижаки заходять навіть на подвір’я місцевих господарів. А нещодавно, розповідають очевидці, вулицями спокійно прогулювалася ціла «сім’я» рудих — лисиця з лисенятами. Непрохані «гості» забігають до селища в пошуках поживи, крадуть курей, гусей. Побоюються господарі і за козенят, яких припинають пастися на лузі. Та найбільше люди бояться особисто зустрітися з лисицею, бо хтозна, чи хижаки здорові, адже останнім часом почастішали випадки захворювання тварин на сказ. Мешканці вулиці Лугової, що найбільше потерпають від лисиць, навіть бояться випускати дітей надвір. Самотужки впоратися з хижаками людям не під силу, тому шукають допомоги у відповідних службах.
— Вулиця Лугова межує з промисловою зоною — підприємством «Тернопільвтормет», занедбаними відстійниками цукрового заводу, насосною станцією, де й розмножуються хижаки, — каже Ганна Кравчик. — Лисиці вже так адаптувалися до людського середовища, що крадуть птицю просто з-під рук. В однієї сусідки лис проліз попід ворота і вкрав курку з курника. Якось вранці готую сніданок, чую — півень закричав, я, як тримала ніж у руках, так і вибігла на подвір’я, бачу — за якихось двадцять метрів від мене лисиця. Я давай відганяти її, а руда навіть не думає утікати. Лиси вкрали у нас п’ять курок, у сусідки Мар’яни — дві, так хитрі хижаки дошкуляють усім на вулиці. Нашестя лисиць почалося ще торік восени. Чоловіки шукали нори, щоб виловити хижаків, але у промисловій зоні такі хащі, що не пройти. Нам радили підкинути лисицям курячий фарш або нутрощі птиці з «Конфідором», щоб потруїти, але ми не наважуємося таке робити. А як бути, не знаємо. Боїмося ставити капкан, бо раптом хтось із мешканців втрапить туди. Тому єдине, що робимо, — закриваємо птицю на подвір’ї.
— Біля нас уже багато років занедбана територія з чагарями, зарослями, болотами, тому й розвелися лисиці, — каже місцевий мешканець Ігор Віблий. — Коли ще не було «Тернопільвтормету», все було викошено, розчищено, люди приїжджали відпочити, покупатися в річці. А нині занедбали, нікому до того нема діла…
Мешканці Великої Березовиці непоодинокі, хто стикається з «лисячою» проблемою. Причина нинішнього збільшення кількості хижаків зрозуміла — занедбані промислові зони, недостатнє фінансування мисливських товариств і лісових господарств, що контролюють популяцію. До того ж, як зізнаються самі мисливці, нині не вигідно полювати на лисиць, бо хутро не цінується, як у старі часи.
Ми запитали голову Тернопільської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок В’ячеслава Веселяка, як же населенню боротися з нашестям лисиць?
— Згідно із Законом України «Про мисливські господарства та полювання», у період, коли заборонене полювання, відстрелювати хижаків заборонено, тому негайно вирішити проблему мешканців Великої Березовиці неможливо, — зазначив В’ячеслав Вікторович. —Доведеться дочекатися сезону полювання, що триває з листопада до лютого. До того ж, згідно з Положеннями про правила користування мисливською зброєю, заборонено стріляти на відстані менше як 200 метрів від населеного пункту. Звичайно, якщо люди звернуться зі скаргою до селищного голови, а далі — у ветеринарну службу, то у межах, дозволених законом, будуть вжиті необхідні заходи. Та варто пам’ятати, що ми живемо у цивілізований час, тому мусимо гуманно ставитися до тварин. У європейських країнах ніхто не вбиває хижаків, лисиці вільно ходять по населених пунктах. Про свійську птицю господарі повинні дбати самі — закривати у курниках чи вольєрах. Лисиці — це часточка живої природи, тому людина не може поводитися з ними по-хижацьки.
Що ж, виходить, що на хижаків нема ради. Офіційна позиція зрозуміла, однак усі добре знають, що нам ще далеко до Європи і що цивілізація по-українськи — це радше приховування під «гуманною» обгорткою гори проблем, а ще — безлад і людська беззахисність.

Нова Тернопільська