Опозиціонер Федик, “нуль” Кайда – особливості тернопільських кандидатів

Ще день і я знову на довгих чотири роки забуду, як виглядають і, як мене «люблять» поважні люди, які так хочуть зробити мені «добре» з Верховної ради.

З кожним днем будуть стиратися з моєї пам’яті «світлі» образи кандидатів. Залишаться лише деякі риси та особливості, які найбільше в’їлись за два місяці передвиборчої гонки – бігбордами, голосом в теле- та радіоефірі, цитатами в газетах, у соцмережах…

Отож, Павло Федик. Таке враження, що він найбільший опозиціонер у Тернополі. Постійно звинувачує та викликає на дуелі суперників.  От хто-хто, а з підтримкою «непотопляємого» Валентина Хоптяна (однопартійці ж), мав би сидіти і тільки попльовувати, чекаючи файного результату. А ні, пан Павло прогне бути подібним на Президента – ляп за ляпом.

Тарас Пастух стрімко увірвався у перевиборчий вир лише із вересня. Наймолодший… Тому і пам’ятатиму.  Шкода… Хоча, думаю, досвід для нього буде безцінним.

Юрій Олійник. Його підтримують будівельники  і для нього на зупинках Тернополя зробили спеціальні рекламні щити. До нього їх не було.

Володимир Кухар – наївний, а, може, просто хитрий чоловік, якому вірить БАМ, бо він там виріс. Йому ж на виборчу кампанію збирав гроші весь Тернопіль – друзі, знайомі та незнайомі. Так розповідає пан Володимир.

Мирослав Копак – щасливець. Без сарказму. Заздрю таким людям за те, що вміють вірити у себе та не тільки.

Генерал Віталій Максимов. Без слова «генерал» навіть не сприймаю вже.  Чоловік, який любить спорт, потяги та Кайду.

Олексій Кайда… «нуль» без «одиниці» Сергія Надала.

Проте думаю, 29 числа  у наших кандидатів з’являться риси , які повністю зітруть попередні враження. Хтось підігне хвіст, хтось почне бризкати жовчю,  а один задере носа.

Юзя Мельник